29.12.2015 02:47
для всіх
160
    
  3 | 3  
 © Пан-Я

Врятуй

Одного чергового недозимового вечора, 

Коли вино вже не бере, бо з кров`ю в танці возз`єдналося.

Ховаючись, втікаючи від себе та самотності, 

Кілька рядків у голові для тебе назбиралося.


Сиджу, мовчу... нестерпно закричати хочеться!

І знищити усе навколо й спопелити!

Хоч розум каже: "Далі! Далі жити!"

А серце стогне: "НІ! Не перестану я любити!"


Вони кричать один на одного немов оскаженілі!

Вже чути, як у когось хрустить кістка.

Іще один удар! Сильніше! Ще сильніше!

Він взяв серце за горло! Досить! Досить!


Воно пручається! Не вміє далі жити-нелюбити!

І плаче бідне, кров`ю захлинається!

З останніх сил крутитись намагається.

Кричить мені: "Рятуй! Зроби щось!


Одне ж я в тебе! Більш не буде!"

А я його не чую, чи не хочу...

І тут останній штрих! Не витримало бідне! Зупинилося!

Добив скотина! В черговий раз я став самотнім...


Протверезівши, я згадав про друга свого.

Кажу: "Ти як? Ти чуєш? Де ти? Все нормально?"

Та слів не чути жодних. Мов у морзі.

Психоделічний стан якийсь. Так страшно нереально!


Коли сказав прощай - назад не повертаються.

Не можна повернути час і вчинки, дії..

Я ще колись у когось закохаюся.

Когось пригорну, ніжно полелію..


Колись... мабуть колись, та не сьогодні.

Я хочу подивитись нову серію.

Замовити іще вина, напитись.

Зайти під руки з кимось не в свою оселю.


А ти живи! Так світло! Гарно! Весело! Щасливо!

Нехай тобі погані люди не стрічаються!

Люби, що сили є! Як вмієш - незрадливо!

Врятуй себе від мене. Коли кажуть прощай - не повертаються.



Львів, 29.12.2015

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.12.2015 14:26  Марієчка Коваль => © 

ох, які ж ви всі романтики. Геть страшно за ваші серця. Дуже емоційний фон. Гарно.

 29.12.2015 10:13  Тетяна Белімова => © 

Сумно...