Червонi маки

Рушник на щастя ти менi дала, 

А в нiм - твоє святе благословiння, 

Як зараз бачу котиться сльоза, 

I проростає паросток з нaсiння. 

Я пiдiймаюсь, живить той рушник, 

В хвилини смутку, болi, навiть втрати, 

Але втрачати, мамо, я не звик... 

Хоча поволi треба вже звикати. 

Як джерело рушник для мене твiй, 

Ковток води, що захистить у спеку 

I ниску роздумiв з надiями i мрiй, 

В реальнiсть перетворю недалеку. 

Рушник вiд мами - чудо-оберiг, 

Ви бережiть тепло його незгасне, 

Не зупинити часу дикий бiг, 

Та повертайте, дiти, в дiм свiй вчасно. 

Там вас чекають, моляться i ждуть, 

Червонi маки, приведуть до хати 

I квiти на подвip`ї проростуть 

I ненька вийде до ворiт стрiчати. 

Батькiвський сад i гостроверхий дах, 

Впаду до долу, привiтаю матiр 

I де б не був я у чужих свiтах - 

завжди до дому буду повертати. 

Червонi маки, бiле полотно 

I рук тепло, i cмуток, i чeкання, 

Мiй рiдний край, моя земля, село, 

Хатина, щепи, роси, сподiвання...