Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
05.01.2016 23:58Пародія
Сатира  Для дорослих (18+)  Про літературу  
20000
Для дорослих (18+)
© Арсеній Троян

Молоко з огірками

Арсеній Троян
Опубліковано 05.01.2016 / 33925


— Дядьку, це і є кохання? — запитала чотирнадцятилітня Анастасія, стоячи навколішки перед трактористом Едуардом.

— Ееее…, — протягнув Едуард, застібаючи грубі чоловічі штани. — Не знаю, не знаю... Я просто тебе в рот ви*бав. Мабуть, так, це — кохання.

Анастасія сіла на холодну траву і подивилась вдаль. Там, з-за купи гною, розвалених хат і п’яних чоловіків, які лежали акуратними скирдами, відсвічував місяць, немов серги подруги Гальки. Кохання… Це слово було її незнайоме, але вона знала його на смак. А ще вона знала Едуарда. Ось він стоїть, не може п’ять хвилин застібнути ширінку, стрибає на одній нозі і матюкається на все село. Який він красивий! Анастасія відчула, що кохатиме його до кінця життя. Які красиві в нього штани в красивому мазуті! Як красиво він матюкається!

Наступного ранку Анастасія прокинулась рано, годині о десятій. Понеділок. Треба викопати картоплю, викопати буряки, дати свині, купити татові самогону і встигнути на другий урок з етики. Етика. Це слово було незнайоме Анастасії. Вона сіла на ліжку і по-жіночому виставила груди. Треба дізнатись, що воно значить. Треба хоча б раз сходити в школу. Треба жити на повну.

— О, знову прохолоджуєшся! — гнівно сказав тато, зайшовши в хату, який не просихав з 1997 року. — Знову всю ніч члени сосала, признавайся?

— Тату, це кохання! — рішуче, не властиво віку відрубала Анастасія.

— Наплодив, мать… — глибоко зітхнув батько. — Піду бухати, кидати гній і відчувати вселенську тугу.

Анастасія підвелась з ліжка і побачила у вікно, що до неї прямує подружка Галька. У Гальки чудові червоні серги, які їй дістались від матері, а тій від бабусі, а тій — від прабабусі, яка воювала з Наполеоном і той, коли дізнався, яка вона сильна і чуттєва жінка, відібрав серги в Жозефіни і вручив їх прабабусі.

— Ой, Анастасіє, привіт, добре, що я тебе застала! — повагом сказала Галька.

— Що, в школу пора? — запитала Анастасія.

— Та у нас своя школа, — засміялась Галька. — Я тут кілька касет принесла. Німецьких.

— А ти тата не бачила?

— Бачила, — сумно сказала Галька, граючи сергами. — Помер він.

— Ясно, — сказала Анастасія і розплакалась. — Я знову сама проти всього світу.

— Так, — сказала Галька, теж розплакалась.

— Бл*ть, чому я помер, я ж тільки з’явився у цьому творі? — озвався тато і теж розплакався.

Подружки сіли на ліжко, увімкнули відеомагнітофон і почали дивитись касети. На одній кілька жіночок обслуговували одного парубка, схожого на місцевого завгоспа, Степанича, на іншій завгоспа не було, були тільки жіночки, на третій — молоді дівчата робили чоловікам те, що минулої ночі робила Анастасія Едуарду. «Може, це і є кохання?», — сумно подумала Анастасія.

Надвечір, споловши соняхи та вмивши морду свині, Анастасія та Галька йшли по вулиці імені Фелікса Дзержинського, палили «Бєломор-канал» і обговорювали ситуацію, яка склалась у сфері взаємовідносин з протилежною статтю.

— От мені Сидір подобається, — повідомила Галька, пускаючи клуби пахучого диму, від якого в’яла вишнева зав’язь. — У нього великий член і серце. Чуйний поцик, на машині, знає, що таке кохання. Він якось спитав, чи він у мене перший, на що я йому сказала: «А чи рахує небо свої зірки?»… Але в нас нічого не буде, бо я скоро вийду заміж за сина голови колгоспу, щоб займатись Коханням з яким-небудь смердючим бомжем, поки чоловік спатиме. А в тебе є хтось?

Анастасія звично відкрила рота, але враз запнулась… Говорити про Едуарда, чи ні? Так, все село знає, воно он уже стоїть біля її хати, з рушницями, коктейлями Молотова та пльотками, щоб покарати її, розбещену, але чи говорити Гальці? Вона краще неї знає, он, які в неї цицьки і серги. І вона знає, що таке кохання.

— Що робити, Галю, як жити далі?

Галька знала, що робити. Вона, перед тим, як померти, порадила звернутись до баби Мотрони, знахарки, чаклунки, вона дивиться на касетах «Малахов +», вміє лікувати гастрит вантузом. І Анастасія пішла до баби.

— Бабо, як жити? — запитала молода схвильована дівчина прямо з порога, замість «драстє». — У мене є кохання, але я не знаю, чи це кохання чи ні.

— Шо? — недочула баба.

— Питаю, бабо, як жити? — вигукнула Анастасія.

— Аааа, жито, так жито погано вродило…

Через три години баба нарешті зрозуміла, що від неї хочуть, вислухала розповідь про нічні походеньки і дала дівчині велику банку з чимось білим.

— Ні, це не сперма коня, — запевнила баба. — Це унікальний коктейль для привороту судженого тракториста. Хай вип’є це і він навіки твій.

Анастасія подякувала, схопила банку і на молодих пружних ногах вискочила з хати, поки не передумали, а баба перехрестила двері і сказала:

— Упаси Боже від такої шлюхи, тьху! Буде їй і суджений, і все інше. Ну а я піду помру, мабуть, і самогону вип’ю. Чи, може, навпаки?...

Настав вечір. Село затихло, але ніхто не спав, бо всі або пили горілку, або страждали. Анастасія чекала з банкою на Едуарда, той прийшов, як завжди, через дві години, в ризових чоботях і красивому піджаку, об який ще вчора витирали ноги.

— Ну шо, давай без прелюдій, — вніс конструктивну пропозицію Едуард, сіпаючи себе за штани.

— Може, хочете спочатку хочете випити? — тихо мовила Анастасія, підносячи банку.

— Ще б пак, хочу, я сьогодні лише п’ять літрів самогону випив! — вигукнув Едуард і приклався до банки. — Гм, дивний смак. На щось схоже, не зрозумію…

— Так смакує кохання, — радісно зітхнула Анастасія, розминаючи рота.

Раптом Едуард припинив пити, зігнувся, глипнув на банку і побіг у кущі.

— Куди ви, дядьку? Ви мене кидаєте, як і всі інші?

— Дура! — приглушено озвався з кущів Едуард. — Що ти мені дала? Це не самогон! Це — молоко з огірками!

«Молоко з огірками, — мрійливо подумала Анастасія. — Так ось ти яке, кохання».

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
05.01.2016 Рецензії / Книга
Жінка в чоловічій шкурі, або образ представника сильної статі в жіночій літературі
08.01.2016 Проза / Мініатюра
Я, м_дак
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
30.11.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Лист
Сповідь-покаяння
27.11.2016 © оксамит / Мініатюра
СВІТЛІЙ ПАМ"ЯТІ ПРИСВЯЧУЮ...
23.11.2016 © роман-мтт / Мініатюра
Годувальниця (замальовка)
16.11.2016 © оксамит / Мініатюра
Les matinées d`hiver
07.11.2016 © Лука / Оповідання
Острів
Пародія Про літературу
05.01.2016
Молоко з огірками
29.08.2013 © Юрій Шеляженко
Довгоочікувані книжки або Перший статевий акт вогона Вулкеншвайзена
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 66  Коментарів: 2
Тематика: Проза, Пародія
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 16.03.2016 17:30  Ліна Кутарба для © ... 

Чоловічий цинічний погляд. Пам`ятаю, коли читала "Молоко з кров`ю" вперше, мене також вразив такий "хід конем" з самого початку, і вразив неприємно. Але на протязі всього роману головна героїня викликала співчуття. Боляче усвідомлювати, що не просто жінок, а зовсім дівчаток сприймають як хтивих розбещених тварин, які не бачать нічого окрім сумнівної чоловічої гідності. Неприпустимі речі по відношенню до дітей. Але якщо абстрагуватися від власних думок і бути об`єктивною: у пародії дійсно є вдалий гумор. "...порадила звернутись до баби Мотрони, знахарки, чаклунки, вона дивиться на касетах «Малахов +» " - навіть зараз, коли коменутю, посміхаюся. Дідько, це дуже влучно.))) І цей звичайно "— Бабо, як жити? — запитала молода схвильована дівчина прямо з порога, замість «драстє». — У мене є кохання, але я не знаю, чи це кохання чи ні.

— Шо? — недочула баба.

— Питаю, бабо, як жити? — вигукнула Анастасія." - South Park по-українському.) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +32
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
18.09.2013 © Тетяна Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
26.11.2011 © Микола Щасливий
18.11.2014 © Сьомін Валерій Олексійович
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди