Напередодні…
Астрофічне, аритмічне…
Черный лес, дремучий и гнилой,
Здесь один лишь сумрак победитель,
Но ручей с водою ледяной
Смело вторгся в затхлости обитель…
«Заклятие»
Здесь один лишь сумрак победитель,
Но ручей с водою ледяной
Смело вторгся в затхлости обитель…
«Заклятие»
Ліс мерзлякуватий
та гнилий,
Темна ніч усе фатою
вкрила,
Життєдайний Світ Різдва,
Тремкий,
Над гниляччям розгортає
Крила…
Білі Крила, Білосніжні Крила…
По Болоту – тіні, сірі тіні,
Сріблом, як не дивно,
Помережені…
Виловлені,
Зібрані,
Збережені
Лагідними та міцними
Крилами…
Душі жіночі,
роз’їдені Сумом,
Навіть
Відчаю
Вже не містять.
Догризають їх безсенсові
Думи,
Калатають
Відчаю беззвучні намиста…
Трухлий ліс встеляє
Холодна Пелена,
З Полум’я Льодяного
Вона.
- Душі, ви усі мої
Сповна!
До мене
з моральних лабет
Лиходіїв,
До мене,
Хто крихту зберіг
Надії!
Вогнем Різдвяним
всі запалаєм,
В Полум’ї Долі
Між Пеклом і Раєм
Славно заграєм,
Різдво привітаєм!
……..
Вранці повернетесь ви
До Хазяєк
Чисті, Пригожі…
Щире Кохання
В серці заграє,
Полум’ям Хрещене
Божим!
