Бажання на зорі
Ті сльози хай розчиняться солоні,
Яскраві в небі залатаємо дірки,
Нехай комети впадуть у долоні,
А згодом з неба в холоді зірки.
Коли ми вб`ємо перші сподівання,
У тиші ночі змінемося враз,
То для зірок лишиться лиш мовчання,
І трохи в світлі місяця образ.
Ми поговоримо востаннє з вітром,
Бажання прошептавши для небес,
І лишимо всі мрії геть без світла,
Проїхавши по світу без колес.
Ми знову й знову впадемо униз,
Безглуздо розіб`ємо кришталеві вази,
Зберемо й спалимо останній хмиз,
Ступаючи щокроку по наказу.
А люди билися за нісенітниці свої,
А діти плакали, уміючи любити.
Лиш ночі ще спиняли ці бої,
Але вони, на жаль, не вчили жити.
І знову так впаде одна зоря.
І нікому нема бажань сказати.
Розіб`ють хвилі берегом моря,
А небо буде лиш собі мовчати.
Як хмари проговорять нам дощем,
Ми знову не зумієм зрозуміти.
Накинемось від правди знов плащем.
Самі себе не зможемо зігріти.
"Усе не так" - сказав хтось на зорі.
Небо мовчало. Плакати не стало.
Згоріли мрії в хмарах угорі.
Зірвалися. Бажаннями упали.
