Мій посланцю з невидимих світів
Мій посланцю з невидимих світів,
заходь, сідай - хай одпочинуть крила.
Ти часопростір весь перелетів,
аби тебе у серце я впустила.
... погрузли дні в сильці в`язких інтриг...
мені б у сад заквітчаних магнолій,
а я в полоні вічномерзлих криг -
(мов Мінотавру в лабіринті долі,
віддав безвір`ю хтось мене в ясир,
заплів у вузол гордіїв) - пропали б
мої вірші без щастя та краси
і без очей блакитних, мов опали.
Слова утіхи, ніжності бинти
(небесне диво - голос херувима!)
Прийшов до мене. Знай: якби не ти,
були б у серці скрижанілі зими.
