10.01.2016 14:28
для всіх
86
    
  3 | 3  
 © Маріанна

Музика

Так. Вперед.

Із світла у темряву.

Із спокою у вир.

Знову?

Та тепер все буде інакше.

Мусить бути.

Але ж так не хочеться іти!

Якби тільки зміг залишитися!

Так треба. Я знаю. Знав і готувався давно.

І все одно.

Так важко зробити саме останній крок.

Але що це я? Хіба останній?

Тут таки останній.

Наче стрибати воду з висоти десяти метрів. Ніяк не підійти до краю.

А я все тягну.

Не можу й край.

Та затримуватися вже теж не дозволять. Всі елементи складено.

Тож. Треба взяти першу ноту.

І хай звучить музика.

Може з нею не так страшно?

Музика як Муза.

Стільки шукав її, а тепер злякався тієї сили. Так не повинно бути. Але так є. Доки не проникла всередину і заповнила пустку, що й досі відкрита усім вітрам.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.01.2016 08:51  Тетяна Белімова => © 

Чудова мініатюра, Маріанно))
Не повинно так бути... Згодна!

 10.01.2016 20:45  Тетяна Чорновіл => © 

Тривожний символічний вірш.
Справді, іноді музика рятує.