Романтизм і прагматизм
з рубрики / циклу «Філософські мотиви»
Ми, наче птахи, зграю гуртували,
шукаючи тепла для змерзлої Душі,
Невидимий місточок будували
Через наївні і такі прості вірші…
Але ніякий гурт нас не єднає -
У кожного своя і радість, і біда,
У натовпі самотньо замерзає
Заклякла, злякана, напівжива Душа…
Не так лякає нелегка дорога,
Що є важкі підйоми, спуски й крутизна,
Що місяць в небі задрімав безрогий,
І править світом всемогутня сила Зла…
Більш лячно збитися в пітьмі з дороги,
І не знайти хоча б якийсь дороговказ,
Ще важче відігнати страх тривоги,
Звільнитися від смутку, болю і образ…
На жаль, життя - банальне і буденне,
Але ще й досі пам’ятаю світлі дні,
Те диво неймовірне, незбагненне -
Душа, як лілія, розквітла у теплі…
І спогад той ще й досі зігріває
Про щирі почуття без фальшу та прикрас,
Коли думки лилися водограєм,
І музи запросили Душу на Парнас…
Ідилія сьогодні не в фаворі,
Сьогодні править світом віра в прагматизм,
Та, як раніше, в небі світять зорі,
І в моїм серці буде завжди романтизм…
м. Київ, 11.01.2016
