11.01.2016 21:09
для всіх
140
    
  4 | 4  
 © Анна Ольтенберг

Спали...

Спали...

Спали мої вірші, коханий… 

Як гарно іскряться сніги! 

Морозно-палкими вустами 

Мене разом з ними спали. 


Впилися засніжені ночі 

Коханням, неначе вином. 

І ходять, малі поторочі,  

Як сріблом, закутані сном. 


Ти лицар з ясними очима. 

Ці вірші належать тобі. 

Я все проміняла на диво. 

Це зрада була. Чи ні. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.01.2016 09:43  Тетяна Белімова => © 

Питання іноді не потребують відповіді, принаймні не від людей, до яких вони адресовані... Життя відповість, Аню.
Я вірю, що рукописи не горять, а вірші все одно залишаються жити у нашій пам`яті))
Щасти!

 11.01.2016 21:57  Каранда Галина => © 

Коли спалить, навряд чи залишиться коханим.. .класний вірш.