14.01.2016 15:47
для всіх
146
    
  5 | 5  
 © Ем Скитаній

Наодинці...

віршування в окупації

...мить

миттєвість тої миті

коли замреш у погляді

в безмежновільне синє небо

яке спаде

враз ниткою тоненькою униз

упавутинюючи долю

і час на мрійній лірі в забутті

журливими піснями душу гоїть

її, гойдаючи, здійме аж до зірок

"...тік-так-тік-так..." - наспівує

мов маятник настінний

старого дзигаря

...і погляд відвернеш

у марноту марнот

в безладний рух

який життям вважаєм

і це життя розстрілюєм впритул

цинізмом, хамством і брехнею

та все ж...але

той спокій у думках

і тихість заспокоючу від неба

дарує мить

миттєвість тої миті

коли, відречений

зі Всесвітом усім ти наодинці...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.01.2016 11:06  Тадм => © 

контрастність образів підкреслює глибину переживань, саме тому рядки чіпляють, Еме

 15.01.2016 09:29  Тетяна Белімова => © 

"і це життя розстрілюєм впритул
цинізмом, хамством і брехнею," - оці слова найбільше вразили своєю правдивістю. І, звісно, протиставлення:
"той спокій у думках
і тихість заспокоючу від неба
дарує мить
миттєвість тої миті
коли, відречений
зі Всесвітом усім ти наодинці..."
Невже, і справді, людський світ - це марнота марнот, і тільки великий Всесвіт - це гармонія і довершеність?

 15.01.2016 02:24  Панін Олександр Миколайович... => © 

Розчинитись душею і думкою у Всесвіті,

одночасно контролюючі летальну дійсність,

то - велике Вміння, мужність і мудрість,

які здобуваються

у Стражданні.

 14.01.2016 15:53  Тетяна Чорновіл => © 

Надзвичайно!
На мить тільки ввірвалась цинічна дійсність
до кришталю вірша, а тоді знову чарівна миттєвість миті підхопила на свої хвилі.