17.01.2016 22:07
для всіх
88
    
  1 | 1  
 © Григорій Божок

ЯК БИ ТИ ЗНАВ

ЯК БИ ТИ ЗНАВ

Як би ти знав, як серце ниє,  

А душа рветься і болить,  

Коли на дворі вечоріє

І наступає довга ніч.


Коли весь люд відпочиває,  

Єднає думи й почуття,  

Коли кохані обнімають

І в тім продовжують життя.


Коли жага не умолима

Вогнем запалює серця,  

А в нім любові вічна сила

Криниці дістає дінця.


Як голова горить, волає

Поспілкуватись, щось сказать,  

Я слухавку не піднімаю

Щоб спокій твій оберігать.


Чи хворий ти, а чи здоровий,  

У радості чи у журбі,  

Не потривожу жодним словом

Щоб не нашкодити тобі.


Ось так і йдуть роки з роками,  

На кожну зустріч серцем рвусь.

Чи доля зглянеться над нами,  

Чи так ніколи й не діждусь?

_

*Фото з Інтернет



м. Київ, 23.01. 2015р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.01.2016 22:27  Катерина Ляшенко => © 

Такі зворушливі рядки.
"...Коли кохані обнімають
І в тім продовжують життя..." - на оцьому моменті аж навіть, чомусь, все в грудях стиснулось!