18.01.2016 14:40
для всіх
147
    
  4 | 4  
 © Ем Скитаній

Кулі над містом

віршування в окупації

відкинутий раптом часом в минуле

живеш як у маренні -

зазираєш з-за грат у іншу

чужу

манливу у волі сучасніть

і переплутується уявне із явним

від усвідомлення де, у якому ти місті -


тут зима

тут триває війна

злодюжна з обличчям дибіла і боягуза

і місяць свічкою тремтить на морозі

і згасають зірки

тікають чимдалі з неба над містом

що стало тюрмою -


тут окупанти всім мешканцям строго

і під росписку врочисто вручили

скалочку крейди і скокавку з нею -

усі щоб стрибАли в єдинім пориві

в клітиночках хрестиком мічених крейдою

для заохочення їм дарували

картуз, куфайку і самовара

в додачу свисток і диплом


пізніше до хат заявлялись злодюжки з орди

засра...засланці гукали до банди

якщо ж хтось удумував їм опинатись

лупили-дубасили до свОго зморення потім

...а потім штовхали зруйноване вщент

знівечене тіло ногою до ями чи в льох


а свято життя тут неспинно триває -

звідусюди матрьошкі пєтрушкі хорИ ординні

постійно лунають з концерних залів

і телеекрану

самодіяльність із підспівом в танцях

гупало-грюкало просто неба

все інше з радістю і над силу

стрибало змагалось у скокавку

в кліточках крейдою мічених хрестиком

і дітлахи дресировані дядядми с тьотями

лепетали бадьоро "здравствуй, республіка!"


тут шумні базари юрмляться тиснуться чергами

точаться тут чутки із плітками

в дрібницях-подробацях з фактами й без

і анекдоти у гуморі грубі і злі

і все то із клятвою щирою що

то є чиста криштальна святая правда


тут окупанти разом з бандюками

для сміху чи з нудності

може на честь наступного дня -

пускали надуті

кулі чорної гуми

на яких розмашисто біло написано

"ми не лохи!" -

пускали у небо що висло вагомо

тріщало ломилося аж під вагою

ось-ось та й впаде...


такеє от місто що стало тюрмою

над ним уночі лише місяць тремтючий

і злякані зорі що ще не втекли -

відходиш від грат

інфікований

хворий

в небо підстрибуєш

скокавку через

в клітиночці міченій крейдою хрестиком

дмеш на ті кулі чорні мов хмари

побачити щоб подивитися небо

- ...де воно, к бісу!?!.. яке?!. -

а хтось з бандюків

від кайфу дуріючи

лопав ті кулі з автоматної черги

і захлинався в істериці в реготі

та кулі нові все злітали й злітали

чорні брудні як і вся ця війна

і пластівцями чорно спадали

сипались падали танули

глейкою гряззю тобі під ноги

і налипали аж мусиш

перед тим як ступити за хатній поріг

довго чистити і виколупувати

апОкаліптичний зародок з бут


...не віриш у бачене -

невже це з тобою?..рятує

гаряча гірка філіжаночка кави

підказує що -

це сьогоденні реалії друже.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.01.2016 17:56  Олена Вишневська => © 

страшно і боляче читати, відчувати те, що Ви переживаєте насправді...
віри і сили Вам!

 19.01.2016 16:13  Тетяна Чорновіл => © 

Колись у щасливі дні після війни, можливо, наші нащадки вивчатимуть історію окупації по Ваших віршах.
Принаймні, треба, щоб так було.

 19.01.2016 09:44  Тетяна Белімова => © 

"тут зима

тут триває війна

злодюжна з обличчям дибіла і боягуза

і місяць свічкою тремтить на морозі

і згасають зірки

тікають чимдалі з неба над містом

що стало тюрмою..." - морозом продирає від Ваших слів... Ми забуваємо про війну. Чи вже звикли? Чи це свята так впливають... А Вам як, коли війна завжди поруч?

Тримайтеся! Хай щастить! 

Зі святом Вас!

 18.01.2016 19:36  Каранда Галина => © 

неймовірний образ скоків у клітиночках, мічених хрестиком...

я впіймала себе на тому, що для мене особисто Ваші вірші є найдостовірнішим джерелом інформації про життя по той бік...