18.01.2016 15:08
для всіх
78
    
  - | -  
 © Григорій Божок

НАУКА ЖИТТЯ

НАУКА ЖИТТЯ

(Час жити і час помирати)

Скільки живем ми набуваємо знання, 

Збираєм друзів, родичів, достатки, 

Цілеспрямовані чи ходим навмання, 

Оздоровляємось і копимо болячки.


Нам завше сонце сходить і заходить, 

Ранок і день, і вечір, і ніч настає, 

Так все життя у кожного проходить:

Початок, розквіт, старість, смерть.


Щодня нам сонце у життя являє

Світ і тепло та море відчуттів, 

Тож схід його ми радісно вітаєм

А захід дякуєм, що день прожив.


Не можна в світі бути без мети, 

Найперше знай, що ти - людина, 

Помірну чи високу маєш досягти, 

Бо є мала й велика Батьківщина.


В житті є місце подвигу завжди

У праці, творчості, подіях, війнах

Героя чи навіть негідника сліди

З обставин випливають принагідно.


Небо і доля нам видають кредити

Аби мету свою ми мали завершить, 

Тож маєш вік собі такий прожити

Щоб заплатив і добрий слід лишив.


Справжній мужик живе як всім дає, 

Коли ж пора прийщла йому давати, 

Він співіснує вже і жить перестає, 

Бо сенс життя для близьких втратив.


До дня останнього завжди давай, 

Стосунки дане створює затишні, 

На плату рідних рот не відкривай, 

Нема нічого - подаруй усмішку.


Аби у старості своїм не заважати

Та клопотів близьким не завдавать, 

Потрібно вчитись жити й помирати

Щоб зміг навіть останнім керувать.


Як все зробив й за все розрахувався, 

А що надбав - нащадкам передав:

Тихенько за межу собі зібрався -

На ніч заснув а ранком вже не встав.


Примірно так бажалося б прожити

І шлях спокійно в світі завершити.



28.02. 2015р., Київ, 28.02. 2015р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!