18.01.2016 23:20
18+
140
    
  4 | 4  
 © Оля Стасюк

Заворожені тіні змерзаються парами

Заворожені тіні змерзаються парами

Заворожені тіні змерзаються парами.

Хай там хто ти, і де ти - чи віруєш теж

В те, 

Що ангели десь там далеко над хмарами

Полічили, коли ти до мене прийдеш?..


Якщо ні - то не страшно, побудеш зорею, 

Розійдемося шляхом, як дим весняний.

Я принаймні відчую в шляхах і траншеях:

Тільки хвильку назад хтось пройшов не чужий.


Я відчую, що, мабуть, ми мали зустрітись.

Що ти є взагалі десь. Що ти... не вернеш.

Серце буде з незвички замріяно битись -

Може, в тебе воно затривожиться теж.


Але все. Розійдемося полем зеленим, 

Все, що лишиться - вбити самотності страх.

Білі ангели часто сміються із мене, 

Білим ангелам нудно на білих хмарках.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.01.2016 21:47  Сашко Новік => © 

 21.01.2016 17:49  Олена Вишневська => © 

Сподобалось, Олю! Щира красива душа пише такі ж прекрасні вірші )))

 20.01.2016 18:12  Володимир Пірнач => © 

Класний текст.
Сподобався дуже.

 19.01.2016 09:22  Тетяна Белімова => © 

Можливо й нудно, а можливо й ні. Хтозна?
Вірш - чудовий! Натхненний))))