Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
18.01.2016 23:36Оповідання
Війна 2014 Україна  Про війну  Про Батьківщину  Про життя  
СКРИПАЛЬКА
30000
Без обмежень
© Вікторія Івченко

СКРИПАЛЬКА

Вікторія Івченко
Опубліковано 18.01.2016 / 34355

Був Щедрий вечір. Я поверталася з роботи додому. Серед перехожих не одразу розрізнила жіночу постать, закутану в тепле пончо. Але ще раніше я почула її гру на скрипці. Так, то була скрипалька, яка грала «ОДУ РАДОСТІ» Бетховена. І деякі інші відомі мелодії. Музика лилася з-під пальців виконавиці то срібним струмочком, то могутнім потоком… Поруч, з динаміка радіопристрою, линув оркестровий супровід імпровізованого концерту.

Я завмерла. Стояла, мов зачарована, слухала. Далі підійшла до скрипальки і поклала у її торбинку гроші.

В магазинчику навпроти працювала моя знайома Євгенія, котра продавала сувеніри й різну біжутерію. Серед того дріб’язку траплялися й справжні витвори мистецтва – з кераміки, дерева, глини. Авторські ляльки-мотанки. Витончені ювелірні прикраси зі скла і шкіри.

Я запитала про скрипальку, яка грала навпроти. «Вона з Луганська, – почула у відповідь. – Виступала у великих концертних залах Донецька. Має записи класичних творів у власному виконанні. Відома серед шанувальників класичної музики».

«Як же її звати?»

«Не наcмілилась запитати. Навіщо завдавати болю людині?»

Тоді я не втрималася й сама підійшла до виконавиці. Поцікавилася, як звати, чи не можна придбати диски? Дівчина охоче розповіла про себе, навіть візитівку подарувала: «Ми вже нарешті влаштувалися тут, у Києві. Будемо з концертами виступати. Нас з моїм рідним братом запрошують досить часто!»

Роздивившись маленький шматочок картону, прочитала:"Татьяна Михай".

Наступна розмова знову відбулася у тому ж магазині, де я завжди милувалася чудовими прикрасами і сувенірами. Євгенія до того ніколи про себе нічого не розповідала, а тут сама повідала мені таку історія. Вона – з Донецька. За рік до окупації міста російськими наймитами перебралася туди остаточно – разом із чоловіком. У Києві лишилися батьки Євгенії.

Коли захоплювали Донецьк, подружжя опинилося в самому вирі подій. Спершу з’явилися «зелені чоловічки» з автоматами. Заходили у магазини, брали все, що хотіли… Нікого поки що не чіпали. Один якось зізнався при Євгенії, що є військовим найманцем... з Сибіру. Характерною говіркою похвалився: «Я белке в глаз стреляю с дальнего расстояния». Себто – снайпер. Моя знайома тоді наважилася спитати: «Так людина – то ж не білка!»

«А какая мне разница? – почула у відповідь. – Платят хорошо, вот и стреляю. В кого – не имеет значения».

Дуже швидко «зелені» перейшли у наступ на мирне населення. Усіх студентів – вкупі з іноземними – зігнали в один з чотирьох гуртожитків Донецького національного університету, самі ж поселилися у трьох інших. «Я у негра кроссы отжал!» – якось почула Євгенія розмову під вікнами свого будинку (вони жили неподалік од університетського містечка). «Я себе тоже такие хочу!» – відповів другий «зелений». «Так иди, бери у кого хочеш!» – порадив перший.

Відтак грабіж у місті став нормою. Але то – не найстрашніше. Євгенію невдовзі перестрів «дєтіна» з автоматом і запропонував… піти у кущі за рогом їхнього будинку. «Я пару месяцев сидел в лесопосадке, женщин не видел!» – пояснив той свій намір.

На щастя, цю ромову почув чоловік моєї знайомої, який працював охоронцем у супермаркеті. Просто підійшов непомітно ззаду – й огрів «зеленого» по голові.

Тієї ж миті вирішили тікати. Взяли по маленькій сумці з документами та грішми – і вийшли за межі «оцепления» (територія навколо їхнього будинку вважалася «стратегічно важливою»).

Подалися на вокзал. Дивом не потрапили на потяг, який ішов з Донецька на Київ. Пізніше дізналися, що усіх чоловіків з того потягу «повстанці» захопили в полон і примусили працювати на себе. Подружжя благополучно дісталося до Ясинуватого, звідки згодом виїхали залізницею – до Києва, "у чому були". Але – живі.Нині мешкають у батьків Євгенії. Налаштовують власний бізнес у столиці. Усе пережите згадують, мов страшний сон. Ані про яке «відшкодування збитків» навіть не мріють. Війна.

Тим, хто безперешкодно торгує з агресором – байдуже. У них – свій БІЗНЕС. Великий. Ніякого діла до усілякого дріб’язку!

…Був Щедрий вечір. Падав сніг. Морозець трохи прихопив калюжі. Перехожі поспішали – кожний у своїх справах. Наостанок я знову підійшла до скрипальки, спитала: чи пальці не мерзнуть? «Ні, – відповіла просто. – Ось вийшла підзаробити трохи, а то ж грошей – обмаль!»

І знову заграла. Так, що серце стиснулося. Защеміло.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
17.01.2016 Поезії / Вірш
ЗИМОВИЙ СТАН ДУШІ
23.01.2016 Поезії / Сатиричний вірш
Січневий настрій
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
Не кидай Батьківщину милу...
04.10.2015
Не кидай Батьківщину милу...
28.12.2015
БАЛАДА ПРО НОВОРІЧНУ ЯЛИНКУ
18.01.2016
СКРИПАЛЬКА
25.01.2016
"Світ земний – на волосині..."
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 83  Коментарів: 2
Тематика: Проза, Оповідання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 19.01.2016 23:43  © ... для Тетяна Белімова 

І Вас зі святом! Дякую, що відгукнулися. 

 19.01.2016 09:43  Тетяна Белімова для © ... 

Важливу тему підняли, Вікторіє. Скільки таких історій? 

Мабуть, усі, хто не поділяв поглядів ДНР-ЛНР, уже давно виїхали звідти.

 І скрипальку Тетяну, і продавчиню Євгенію дуже і дуже шкода... 

Зі святом Вас! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2011 © Закохана
09.12.2010 © Тундра
03.12.2011 © Т.Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
18.09.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди