Танці самотності
до "віршування в окупації"
********
він вийшов у ніч
і по драбині крізь небо зійшов на місяць
і милуючись Всесвітом
вітався із зорями
а потім з"явилась красуня Венера
у яку був таємно закоханий -
вона запросила його
станцювати із нею танго
але він мовчав
лиш дивився на неї закоханими очима
Сатурн
кружляючи в вальсі з малими планетками
весело відповів
- він не вміє!
він не вміє навіть
на гітарі грати...
який з нього жиголо! - і засміявся
кружляв на осі своїй вальс
з малими планетками
присоромлений
він зійшов крізь небо
униз по драбині
склав її
і поклав до кишені
сховався за обрій в печері печалі
********
а на обрій сходило сонце
і день розпочався спочатку
величне синьооке небо
прикрашало себе
білопир"їнними хмарками
по яким поважно котилося сонце
квіти в степу
балеринками у пуантах
на стеблинках тоненьких
здійнялись навшпиньки -
вітали небо
і сонце в вуальці хмаринній
від подиху легіта
колихались барвистими пелюстками
а серед озер настурцій і лілій
чапля ловила рибку
пила водицю з джерельця
і заспівала пісню печалі
танцювала дивний танок -
розправила крила
махала і хлопала ними
дзьоб тонковитончений
здіймала
співала печаль свою голосніше
аж зупинилось в зажурі на обрію сонце
********
долинула пісня луною до нього
він вийшов
і непомітний сидів під вербою
слухав
дивився танець сумного кохання
і розчинився у пісні -
адже він
був самотою самот
краплями сліз
капав з гілок вербових
в прозорі холодні джерельні води
ними торкався чАплиних ніг
цілував їх
а у ніч
вийшов на берег
і по драбині крізь небо
зійшов на місяць
сидів і вітався із кожною зіркою
поки не з"явилась Венера -
вона зпросила його на танець
і він дивовижно майстерно
і артистично
станцював із нею
танго самотності і кохання
зіграв на гітарі їй
полум"яні ритми фламенко
від здивування Сатурн зупинився
плескали в долоні у захваті
всі його маленькі планетки
влаштували овацію
Марс поскидав обладунки
і кинув свій меч до ніг гітаристу
********
а він зійшов крізь небо
униз по драбині
склав її і сховав у кишені
щасливий закоханий ліг у степу -
і побачив він ранок
і чув преливисту звуками пісню у небі
яку виспівував жайвір
вітаючи сходження сонця
він побачив весь світ у якому
зими змінювалися весною
літо переходило в осінь
а за ніччю завжди приходив світанок -
він огорнувся у світ
що рухався в танці життя
огорнувся
в красу перетворень
і вдосконалення...
і він зник
він розстанув у квітах і травах росою.
.gif "{#}")
