Solo Tu
Птахи блукають у вогняних хмарах червня, над Мехіко народжується ранок
Ніч лихоманило пульсуючим "te quiero", немов в палких обіймах куртизанок
Я намагаюсь влити душу в кілька слів - і з берегів виходить Ріо-Фуерте
На зламі кільканадцяти світів, по швах розвалюється тепла плоть конвертів
І хвилі ніжності просочуються в сни, мені б тебе вдихати вічність - аж до скону
Так біль плете мережива із рим, так металевий стебель ірисами проростає з лона
Так дивні звірі пробираються крізь щем, по венах рік, серед кісток гарячих джунглів
Рвучи на клапті та розорюючи вщент, лишаючи по собі купку миготливих вуглів
Вони ж здіймаються бурштинами вогнів, подібних на чиїсь уважні очі
Девіз мого життя - "Amor fati", і вкотре в темряві його тобі шепочу.
І ось він - черговий, блідий ескіз - зачатий у злитті з п’янкою ніччю
Щораз зриваюся і падаю униз, коли пригадую красу твого обличчя
У свій затишний і химерний дім, розквітлий в кольорі "тенарової сині"
Я більше не запрошую... а втім, ти не бував у ньому і донині.
Не бачив ні русалчиних очей, ні Жінку-птаха, що розкинула вогняні крила
І жодну з найкоштовніших речей, які тобі ще досі не відкрила
Для тебе я не маю слів на кшталт "Vete al diablo! - Йди до біса!"
Хіба молитву перерве раптовий ґвалт? Хіба у розпал дії опускається завіса?
Одеса, 22/01/2011
