Складемо мечі

з рубрики / циклу «Тому що люблю»

Коли бажання всі зайдуть у сни,

А ти відчиниш двері в мою душу,

Я кілька слів не згублю до весни,

Скажу - люблю. І не тому, що мушу.

Я буду йти через пустелі скла,

Я засміюсь ще у морях печалі.

Ту квітку, що в душі моїй росла,

Я замурую у гірській кришталі.

Мені ти скажеш, як завжди «Привіт».

Я усміхнусь, згубивши слово в гаю.

Ти перевернеш весь для мене світ.

А я скажу, що досить цього краю.

Ми будем інші. В злобі, мов чужі.

Поколемось об наші ж і причини.

Але сьогодні – складемо ножі?

Закінчим сварки, давши нам спочину.

Покинь всю злість. Склади униз мечі.

А я – свої. Про це лише прохаю.

Закрий, згуби від болю всі ключі.

Бо ти ж – кохаєш. Як і я – кохаю.