Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
25.01.2016 16:28Новела
Про самотність  
51000
Для дорослих (18+)
© Арсеній Троян

Форевер Київстар

Арсеній Троян
Опубліковано 25.01.2016 / 34494

 

У тебе немає друзів і ти нікому не потрібен. Усі навколо тільки і чекають, доки ти облажаєшся, або їм просто пофіг на тебе, на те, що ти не палиш, не п’єш, насрать і пофіг, баби кивають головами, роблять вигляд, що слухають історію про те, як ти в потязі «Харків — Львів» намагався заснути на верхній полиці, а загашений провідник всю ніч ходив повз і бив тебе по п’ятам чимось холодним і твердим, можливо, рукою, так от, ти розповідаєш, чергова богиня слухає, а сама думає, що було б непогано зараз надати оральну сексуальну послугу он тому крикливому поету або віддатись смердючому бомжу на Південному Вокзалі, бо він такий нещасний і йому нічого втрачати. Більшість людей, яка тебе знає або один раз бачила в метро, по любому, спить і мріє, якби підловити тебе за рогом, щоб огріти великим мішком гречаної вовни, а поки ти лежиш, ржати в обличчя, «ахахаха, гуманітарій, ахахаха».

Одним словом, все погано, а буде ще гірше. Проте в тебе є друзі: бородатий чувак, який полюбляє барські халати і грати на гітарі пісні власного виконання про дівчину, яку він бачив в АТБ два роки тому; ще один чувак, без бороди, але з синтезатором, котрий говорить якоюсь своєю мовою і носить пиво в кишенях джинсових штанів. А ще в тебе є Київстар. Судячи з того, скільки він тобі присилає есемесок, він — твій найкращий друг.


Усе почалось влітку 2006 року, коли ти сидів в такій блакитній сорочці в університетській аудиторії і писав екзамен з української літератури. Перед тим ти всю ніч не спав, зубрив, потім їхав в автобусі з торбою із зеленим тазиком, була 4:30 ранку, боже, ви коли-небудь їздили в автобусі о 4:30 ранку, це просто пекло, особливо коли за кілька годин у тебе останній вирішальний екзамен і торба із зеленим тазиком, яку затисло задніми дверцятами автобуса цього хитаного автобуса, який їде о 4:30 ранку. І от ти приїхав, залишив тазик у тітки, прийшов вчасно, відчуваючи, що голову затягнуло туманом, читаєш питання, береш ручку, розумієш, що не пам’ятаєш, коли Карпо убив пана, а Пріська пішла по рукам, у тебе взагалі всі ці Карпи, Охріми, Гапки та інші персони переміщались у голові, треба зібратись, ти все вчив, ти пам’ятаєш, сконцентруйся, сфокусуйся і…


Бл_ть. На всю аудиторію огидно деркоче телефон, твій перший телефон, який тобі купили три дні тому, крутий, з ІЧ-портом і десятьма МБ пам’яті, ти уже пограв в усі ігри, але не розібрався, як зробити беззвучний режим. І зараз телефон деренчить, видає якісь ідіотські звуки, плаче, сміється, кричить замогильним голосом цоя про те, що тобі прийшла смска. Чому зараз, чому, коли в аудиторії близько ста людей, у тебе цей сраний екзамен, майже порожній аркуш паперу і осудливий погляд викладачки із синім волоссям.


Заткнувся. Замовк. Написав. Уже в коридорі ти дістаєш телефон, трохи відлягло, але все ж бажання розфігачити цей «ГАДжет» є, ти береш себе в руки і дивишся від кого смска. Київстар, як кончений придурок, як ніби він мало не завалив тобі щойно екзамен, злорадно повідомляє: «Ти! Так ти! Счастліфчик! Тобі казково підфартило, бо ми обрали тебе учасником (вважай єдиним, ну майже переможцем) нашої акції. Слухай і готуй кишені: поповни телефон на сорок гривень і отримай п’ять грн в подарунок! Ти, мабуть, офігів від такого фарту, чи не так? Не треба дякувати, просто поповни телефон на сорок гривень, і отримай п’ятірку. З врахуванням всіх податків і тому подібної фігні ти отримаєш трохи менше — три або дві. Ага, а ще наступного місяця ми підвищимо платню за твій тариф, так що тобі ще й доведеться доплатити більше, ніж зазвичай. Але ти все одно поповни, прямо зараз і без відкладень, свій телефон, який ти вважаєш крутим, хоча це гівно рагульске, поповни його на сорок гривень».


Я лише криво усміхнувся, немов герой кінофільму Тарантіно. Мені, звичайно, 16, але я не дебіл. Та і грошей немає — треба купити квиток додому, в село за сто кілометрів, і квиток цей коштує аж шістнадцять гривень. У мене зараз двадцятка. Якраз вистачить і на квиток, і на метро, і поїсти, і купити нову сорочку, і сфотографуватись, і повести викладачку із синім волоссям в кабак, щоб напоїти її якісним дергачівським мартіні і вивідати всі університетські таємниці. Але ні, поповнювати телефон я не буду.


Йшли роки, але Київстар від мене не відлипав. Не було такого дня, щоб він не присилав мені якусь смску. Спочатку це були стандартні повідомлення про чергову акцію чи пропозиції скачати новий хіт у форматі міді, але я на це не вівся, і тон смском змінився, а потім взагалі почались погрози. «Шановний абонент! Якщо ви не надішлете порожнє смс на номер 666, то ціна на вап-інтернет зросте вдвічі і ви більше не зможете качати картинки з голими бабами в огидній якості!», «Київстар повідомляє, що ви ще можете замовити додатковий пакет смсок і додаткові дві хвилини на дзвінки на інші оператори. Вам краще замовити!». «Та поповни ти вже телефон на сорок гривень, сука!».


В один із холодних зимових вечорів, коли на носі був Новий Рік, було страшенно холодно, а за вікном бухали салюти, ти сидів у своїй зйомній кімнаті і слухав, як сусід-наркоман сушить над газовою конфоркою светр і говорить сам з собою. Тобі сумно і якийсь прищ на носі, а ще вона не звертає уваги, якась чергова вона, філфаківська примадонна з великими овечими очима, яка корчить з себе розумну, носить джинсову куртку і слухає на парах Казантіп-2005. Так от ти сидиш, знічев’я кидаєш конспекти на брудну підлогу, як раптом смска. Тобі не треба бути Вангою, бо навангувати, хто б це міг бути. Дійсно, це Київстар, але повідомлення доволі незвичне і апатичне: «Гаразд, шановний абоненте, ти кинув нас в ігнор. Добре, добре, ми не образились, просто за тебе переживаємо. За безкоштовним телефоном довідки ти не телефонуєш, додаткові мегабайти на замовляєш, рахунок поповнюєш рідко. Ти, взагалі, живий? Як здоров’я? Як діла? Київстар піклується про своїх абонентів, не залишить їх на самоті ні вдень, ні вночі, але твоє життя, тобі жити, тому обирай — або страждати на самоті, або замовити нашу суперпослугу «Післяноворічний разколбас», яка діє лише з 01.01.2008-го по 02.02.2007-го. Смски, хвилини, Інтернет абсолютно безкоштовно за сорок гривень на місяць. Поспішай!».


І я подумав: блін, а мені ж окрім Київстара більше ніхто не пише. Виходить, що він мій єдиний друг, і, як і годиться другу, прибацаний на всю голову. Я взяв телефон і почав натискати клавіші.


З того часу ми з Киїстаром — нерозлий вода. Як два чоботи пара. Як Буда та Пешт. Як Біба та Боба. Він мені шле смски, пропонує свої послуги, я все виконую. Беру участь в акціях. Замовляю додаткові хвилини. Качаю хіти від російських зірок. Ставлю на гудок хіти російських зірок, кожен місяць — різні. Навіть підключив собі послугу для комфортного спілкування з родичами з Венесуели, хоча в мене там родичів немає, та і я смутно уявляю, де це. Але головне, що в мене є Київстар, який мені пише. Спочатку я ставився до цього скептично, потім сміявся сам з себе і тарифів, які розраховані на олігархів, потім мене охопило певне занепокоєння, потім я розслабився, а потім з острахом подумав, що якщо одного дня не прийде смска? Зникнуть всі мелодії з гудків? Я не стану учасник акції «Виграй мільйон», «Виграй машину», «Виграй що-хочеш, тільки надішли смс вартістю 7 гривень на номер 00000006 без НДС і збору в пенсійний фонд».


Одного дня це трапилось. Чорний день, безрадісний. Я загубив телефон з київстарівською сімкою. Я не знав, як це відновити, тому просто сумував. Мій новий телефон мовчав. Я купив нові сімку, але так само — тиша. Я надіслав коротке повідомлення. Я телефонував за безкоштовним номером довідки. Я гори звернув, але Київстар мені нічого не надсилав.


Ось я вже випустився з універу, попрацював вчителем, накопив грошей і купив маєток на Жуках. Цілий день, запихаючись ікрою, граю в гольф, мляво спостерігаючи з вікна Лексуса за мурашником мегаполіса, я зовсім забув, що я сам. Гроші замінили мені все, навіщо так багато платять вчителям, навіщо, навіщо, поволі забувався на лише Київстар, а і універ, і все інше, дівчина в джинсовій курточці з кожним роком танула, немов зіговик, а бородатий друг досі грав свої пісні, а страхи і час робили свою справу, а ще чухалась права сідниця. Я розпливався і ціпенів, я був типовим заможненьким ублюдком, але я був сам. Аж раптом 8 травня зателефонував телефон. Звичайний телефон з дротиком і кнопками, про існування якого я і не здогадувався. Я підійшов, взяв слухавку і почув хрипке: «Сім днів». «Що-що?», — перепитав я. «Сім днів, — повторив голос, відкашлявшись. — Сім днів триватиме наша акція «Домашній Інтернет від Київстар»».


Я відчував, як у мене запаморочилась голова, і я, немов Татьяна Арнтгольц, ахнув, різко відійшов, дригнув ногою і відчув, як руки і ноги наповнюються життєдайною силою. Я знову житиму. Я не сам. Звичайно, я підключу Інтернет від Київстар. Висмикнув нафік сєтку, де 100 мбіт, і підключу вам домашній Інтернет, де 2 мбіта, в гарну погоду, і то не завжди. Я буду зі сльозами на очах сидіти перед компом, чекати, поки відкриється пошта, і радітиму — я не сам.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
24.01.2016 Проза / Гумореска
Фізкультура для лінивих
01.02.2016 Проза / Нарис
Запахло весною
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
30.11.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Лист
Сповідь-покаяння
27.11.2016 © оксамит / Мініатюра
СВІТЛІЙ ПАМ"ЯТІ ПРИСВЯЧУЮ...
23.11.2016 © роман-мтт / Мініатюра
Годувальниця (замальовка)
16.11.2016 © оксамит / Мініатюра
Les matinées d`hiver
07.11.2016 © Лука / Оповідання
Острів
Новела Про самотність
17.08.2016 © Ірина Мельничин
Криниця
25.01.2016
Форевер Київстар
25.12.2014 © Бойчук Оля
Потерплю
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.83 (МАКС. 5) Голосів: 6 (5+1+0+0+0)
Переглядів: 140  Коментарів: 13
Тематика: Проза, Новела
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 17.03.2016 01:33  Ліна Кутарба для © ... 

Боже, скільки іронії...))) Я ледь не плачу від сміху. Стільки вражень! Всі образи оживають в уяві. Ще довго не вийде з думок друг-борадань зі своїми піснями, присв`яченими дівчині з АТБ (як він влучно з`явився у тексті, коли все начебто почало зтиратися в пам`яті, а він все грав)) ) А вчителька з синім волоссям та осудливим поглядом, яку, грішним ділом, хотілося споїти дергачівським мартіні. Чомусь одразу згадалася колоритна Сніжана Денисівна з "Рашки", тільки з синіми косами. З багатьма словами пов`язані свої асоціаціїї, відчуття. Тепер "Києвстар" - кодове слово для посмішки та доброго настрою. Щиро Вам дякую.) 

 09.02.2016 23:33  © ... для Олена Яворова 

про вчителів то гірка іронія) сам працював педагогом і знаю, яку "зарплату" отримує вчитель. дякую за відгук) 

 09.02.2016 18:34  Олена Яворова для © ... 

Читається на одному диханні, легко написано - дяка за те авторові. Хоч сама і з "іншого світу" - себто світу МТС. Та посмішка на вустах з`являлась не раз під час читання, що й казати - молодець автор, це ще треба вміти - аби читач посміхнувся, тільки от одне не дає спокою: навіщо так багато платять вчителям?!?

 30.01.2016 13:23  Марієчка Коваль для © ... 

хехе, в мене схожий епіграф: http://probapera.org/publication/13/14125/v-temnomu-prytemnomu-lisi.html 

 26.01.2016 22:51  © ... для Марієчка Коваль 
 26.01.2016 18:18  Марієчка Коваль для © ... 

о, тепер бачу, що живий. У вас гарний ніс. свідчить про допитливість.

 26.01.2016 17:15  Володимир Пірнач для © ... 

Добрий текст.
Теж маю багато спільних подій :)
Плюсую. 

 26.01.2016 11:21  © ... для Марієчка Коваль 

дякую, любіть, я живий 

 25.01.2016 23:31  Марієчка Коваль для © ... 

відносно мене вам пощастило - у вас тільки розтроєння :) про тазик. так ви ж розумієте краще, що таке справжнє смішне) воно мусить комусь "боліти") Дякую, що обізвалися, бо я думала, що ви захворіли/померли, і замість вас викладає тексти хтось інший (чорний гумор). Люблю ваші тексти. інколи.

 25.01.2016 19:42  © ... для Каранда Галина 

у мене теж колись був мтс, пам`таю ці всі штуки. але київстар - форева 

 25.01.2016 19:41  © ... для Марієчка Коваль 

в коментах - сердитий, в текстах - смішний, у реальності - бігаю по вулицям з плафоном на голові. звичайне, розтроєння особистості, нічого нового. а от про зелений тазик - реал, і тоді мені було несмішно( 

 25.01.2016 18:16  Каранда Галина для © ... 

прикольно.
мене в цьому плані мтс дістав значно більше був.
якщо київстаровські можна тупо видаляти, не читаючи, і нічого тобі за це не буде, то мтс робив подлянки: якась функція автоматично підключалася у випадку, якщо не відправити якесь там смс їм у відповідь. Але після моєї ввічливої розмови з оператором на тему: ЖОДНИХ ЗМІН НА МОЄМУ НОМЕРІ БЕЗ МОГО ОСОБИСТОГО ПРОХАННЯ таки попустило. тепер якщо щось іноді й приходить, то безобідне - можна тупо видаляти, не читаючи))) що я й роблю.  

 25.01.2016 17:54  Марієчка Коваль для © ... 

а мені ще купа смс із інтернет-магазинів приходить. Яке щастя дізнаватися про нічні знижки в київських магазинах. Короч, мені все сподобалось, не буду виражати свої емоції смайлами, все одно не зрозумієте, давно так дивно не сміялася (хіба тільки із свого одного тексту). А, взагалі, дивно виходить. В коментарях ви "трохи"...хм.. сердиті, в текстах отаких - здається, смішний чоловічок. Про зелений тазик - ахаха, забавно вийшло. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +44
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
24.04.2013 © Тетяна Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
03.12.2011 © Т.Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди