Незалежний грудень
***
Небо грузько нависло, затерло у горах всі межі.
Грудень нині такий, як я мріяла теж – незалежний.
Може, вдасться й мені, коли грудню так раптом вдалося?
Він справляється добре, майстерно маскується в осінь.
Хоча що я робитиму з волею, мріями й щастям?
І куди я подіну кайдани на серці й зап’ястях?
І куди мені людство, тюремників власних, подіти?
Та й чи, зрештою, треба я, вільна, сучасному світу?
А якщо я від волі раптово в житті заблукаю?
Я ж цю волю, цю даму примхливу, нітрохи не знаю.
А якщо оця воля – це фарс, це лиш фраза із пісні?..
Не дивись так, мій котику.
Знаю усе.
Я навмисне.
Просто надто багато людей почуваються добре,
Коли я відтинаю від себе свободу й хоробрість.
