ДЕСЬ КВІТИ НЕСУТЬ
в уявно- чи п`яному морі думок іще коливаються хвилі
шукають до суші як душі місток та люди бувають безсилі...
незвідані грані душевних границь їх нам не дістати...
в уявно- чи п`яному морі думок іще коливаються хвилі
шукають до суші як душі місток та люди бувають безсилі...
незвідані грані душевних границь їх нам не дістати... спросоння
лиш небо возродить надію що мить світає - і знов буде сонце
насправді для когось у заході суть відчиниться вічним дарунком
десь квіти на спомин схилившись несуть бо очі захмарені смутком
у небі як морі вітрильники слів захвилені штилем від горя
проходить вечірня... приглушений спів і сни обертаються в зорі...
зпросоння
лиш небо возродить надію що мить світає - і знов буде сонце
насправді для когось у заході суть відчиниться вічним дарунком
десь квіти на спомин схилившись несуть бо очі захмарені смутком
у небі як морі вітрильники слів захвилені штилем від горя
проходить вечірня... приглушений спів і сни обертаються в зорі...
