02.02.2016 17:47
18+
113
    
  5 | 5  
 © Оля Стасюк

Сотнику

Сотнику

Сотнику, той, що уперто не стримав коня, 

Той, що не дивиться вперто на очі дівочі!

Сотнику!

Холодно й дивно буяє весна.

Дику негоду козацтву старшина пророчить.

Сотнику!

Я виглядала тебе стільки днів.

Військо та й військо – уже й не завернеш до двору.

Але ж недобре щось буде на нашій землі, 

І про союзних татар лихо люди говорять.

Сотнику, сотнику, - серце твоє кам’яне.

Скільки ж-бо сліз проливати мені довелося!

Ти ж не забув, хоч уперто старався, мене, 

Верби над ставом і стрічку багряну в волоссі.

Сотнику, я б не казала тобі ці слова, 

Я б не хапала, немов навіжена, вуздечку.

Але ж недобре на серці.

Буяє весна.

Ти бережи себе, сотнику, 

Під Берестечком.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.02.2016 09:59  Тетяна Белімова => © 

Олю, твоїми вустами зараз промовляла Україна!
Неймовірний твір!

 02.02.2016 18:15  Володимир Пірнач => © 

Аж мурахоїди по шкірі..
Дуже сильний текст.
Плюсую.

 02.02.2016 18:01  Світлана Рачинська => © 

Сильний і зворушливий твір! Така дівоча чистота і вірність тут. Надзвичайно, Олю! Щороку, у червні, трапляється бувати там. Твір прекрасний і самобутній!

 02.02.2016 17:54  Каранда Галина => © 

на всі часи..