Сила слова
Колись ніхто не смів торкатись слова.
Такого сильного, сильніше, від меча.
Торкались тиші, де ховались білі сови,
Без роздумів торкалися плеча.
А зараз чи змінилось із століття?..
Спускають човен без пощади в течію.
А слово... Силу мало довголіття.
Сильнішу бою. Владу. Нічию.
Це просто те, чого не взяти в руки.
Це не корона. Не скарбниця і не трон.
Слова у душу посилають тихі стуки,
І владу мають більше від корон.
Усе б упало, владу якби мали
Над звичним словом. Силу із думок.
Хто зна - на щастя? - те ще не пізнали.
Узявши слово під тугий міцний замок.
Це ніби в казці - кожен має силу.
Та ту, про неї, що ніхто не знав.
І не уся лежить під шаром пилу,
Вона є там, ніхто де не пірнав.
Відкриє душу. Зцілить біль і рану.
Здолає страх, віддавши волі всім.
Розлиє лаву правди із вулкану,
А може й вбити. Справа-то не в тім.
Згадати просто - часу не існує.
А слово робить щастям те, що є.
Розіб`є стіни, знову там збудує.
І лишить силу, те, що є твоє.
Ми просто сильні. Слово ж більше зброї.
Сильніше ліків, битви на мечах.
Бо саме ними правлять всі герої.
Бо саме їх ми носим на плечах.
