04.02.2016 10:04
для всіх
116
    
  7 | 7  
 © Оля Стасюк

Спочинь

Спочинь

Не біжи-біжи

Спочинь

Спо-

Чинь

Закотилась в поле

Синь

Синь

Синь

Закотився в небо

Во-

До-

Грай

Зачепилось сонце

Аж

За

Плай

Дзвінко котиться луною

Дзвін

Дзвін

Дзвін

А у небі

А у небі

Синь

Синь

Синь

Небо сіро-біло-синє

Го-

Лу-

Бе

Зачекалося все людство

І

Те-

Бе

Побіжімо в ліс

Галузки

Трісь

Та

Трісь

Ген верхівки заховали

Си-

Ню

Вись

І нехай вищать автівки

По

Ме-

Жі

Чи не буде нам замало

Мі-

Ра-

Жів

Раз дзвіночок

Два дзвіночок

Дзвін

Дзвін

Дзвін

Не біжи-біжи по полю

Тут

Спо-

Чинь

Хай шепочуться ромашки

У

Тра-

Ві

Відпусти усе

Що маєш

На

Зем-

Лі

Коли ж чутимеш

Задмуть тобі

Усі

Віт-

Ри

Розбіжися ген у полі

І

Ле-

Ти

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.02.2016 12:38  Сашко Новік => © 

класно

 04.02.2016 16:22  Тетяна Чорновіл => © 

Який дзвінкоголосий вірш!!!
Надзвичайне відчуття!
І синь нарешті з"явилася!!!
Чудово.

 04.02.2016 12:30  Ольга Шнуренко => © 

Оригінальний твір - справжній словесний передзвін. Якби він був опублікований у класичній формі, що теоретично можливо, то сприймався би, мабуть, трішки інакше... Чеканний ритм сприймається, ніби капіж...

 04.02.2016 10:26  Вадим Косьмін => © 

Гарний вірш. Чарівна мелодика)

 04.02.2016 10:24  Тетяна Белімова => © 

Майстерно, Олю! Гарний поетичний експеримент!

 04.02.2016 10:23  Етель => © 

{#}

 04.02.2016 10:10  Каранда Галина => © 

дивовижно!)
знаєш, а ти пишеш краще, ніж ті класики, по яких нас у школі навчали...