Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
09.02.2016 23:29Мандрівки та туризм
 
60100
Без обмежень
© Сліпокоєнко Роман

Злісні вороги Бобри!

Сліпокоєнко Роман
Опубліковано 09.02.2016 / 34837

Густий темний ліс, у якому мешкали казкові Бембі та міфологічні істоти незлічених народів, все більше нагадує історії про динозаврів. Так, вони вимерли, але не по своїй волі чи вбивавши одне одного на протягом тисячоліть прирікаючи свій рід на загибель. Все здійснив метеорит. Одна випадковість. На жаль чи, можливо, навіть на радість, така доля ще не спіткала легені планети. Але чи надовго це? Чи вистачить людської дурості та жадібності, щоб надрукувати останні знецінені долари на тисячолітніх баобабах! Дубах, котрі були символами перемоги націй над незліченними ворогами… Напевне, вистачить.

Ще донедавна у лісах Полісся блукали Мавка та лісовик Чугайстер. Ірландські ельфи та феї охороняли свій чарівний світ від заблукалих зівак та веселої юрби дітлахів, котрі готові на все, щоб знайти пригоршень золота леприконів. Все померло, всі молодці. Друїди вже не знайдуть Світове дерево у прадавніх лісах. Святобор безробітний, але місцева служба зайнятості запропонує йому роботу по роздачі реклами біля торгового центру. Це важливо, всі уважно читають неймовірні акції у магазинах, очами шукають сміттєвий бак, щоб позбутися безцінного атрибуту комерційної цивілізації. Стародавні Енти! Купуйте квитки до Бразилії, там ще поважають право дерев на життя. Папороть, не бійся більше показати свій легендарний цвіт світу. Всім байдуже на нього, а хто вирушить на твої пошуки навряд чи віднайде сліди рослинності під тонами поліетиленового сміття.

Зв’язок людина-природа остаточно розірвався у ХХІ столітті, коли прадавні свята вшанування сил природи переросли у масові алкогольні посиденьки біля багаття та будівництво сміттєвих териконів. Вже давно забутті традиції свята Івана Купала. У давнину дівчата запускали квіткові вінки у річку для пошуку свого кохання. Натомість з’явилася модерна традиція. Замість вінків у річки жбурляють тони пляшок, напевне у пошуках свого щастя та нервового спокою. Але пардон, друзі! Сомам потрібно м’ясо, а не залишки урбанізації. З плином тисячоліть на Купальські подарунки натраплять археологи. Вони – не якась там риба, і з достоїнством приймуть дари. Можливо, навіть напишуть чергову монографію, у якій будуть описувати життя стадних Homo sapiens свинячих. Безумовно, цей вид буде займати проміжне місце між Неандертальцями та сучасниками згаданих археологів.

Туристе! Відчайдуше! Якщо ти дійсно наважився вирушити у мандрівку до сусіднього лісу, то не забудь з собою аерозоль з пахощами хвої та мапу із зображенням лісових масивів. Адже тільки на старих картах, сидячи на трухлих пеньках історії, ти зможеш побачити велич прадавнього лісу. А краще взяти декілька фото з зображенням недоторканого соснового бору. Хоча, у цьому є і свої плюси. Тепер, вирушаючи у мандри, не потрібно втлумачувати у голову різні премудрості орієнтування на місцевості – у чагарниках заблукалих немає. Відтер можна забути про напади хижих тварин. Останні вовки, ведмеді та зубри перебралися на курорти у Біловезьку пущу, де мають гарантоване трьох разове харчування та постійні фотосесії з милими дамами. Хоча залишаються хижі звіри – комахи. Але навіть вони не наважаться напасти на тебе під пекельним сонцем пустелі. Про компас можеш забутися – він більше не потрібний. Навіть якщо дійсно заблукаєш, то можеш розпочати орієнтуватися по сміттєвих залишках найрозвинутішої істоти на землі. Існує золоте правило: чим більші пласти пластику, тим ближче знаходиться Мегаполіс. У ньому знайдеш необхідне і навряд у тебе виникне бажання повторити мандрівку.

Зустрівши лісника, чиновника чи навіть еколога можна запитати куди перебралася флора та фауна, коли повернеться із відпустки. Довго обдумуючи питання, врешті-решт, із серйозним виразом обличчя, вони будуть доводити, що у знищені лісів винен ніхто інший, як злісний ворог бобер. Так, вам не почулося, прадавній ворог світу – бобер. Далі чиновники будуть розповідати забуту історії. Бобри вперше з’явилися на території України ще у темні віки, але тоді козацькі ватаги зуміли відбити підступні напади водних гризунів. Згодом роль захисників взяли на себе чиновники російської імперії. Один з яких, за відчайдушну боротьбу та спасіння вітчизни від окупанта, дістав титул графа, а себе йменував Бобринський. Але потім революція, радянізація, війна, перебудова та побудова нових держав знищили традицію боброловста. Вони розплодилися та заселили всі вільні від сміття ріки та озера.

Відразу ніхто не вірить у подібні історії. Але вислухавши історичну довідку та згадавши все, що ти чув про хижаків переконуєшся, що ворогом великих держав є не корупція, економічні злочини чи непрофесійна армія, а саме вони, ті, хто живе на болотах.

За останні десятиліття хижі звірі знищили тисячі гектар лісу. Особливо, полюбляють соковиту деревину на узбережжі Дніпра, Прута та Тиси. Бобер - тварина практична, тому новоутворений вакуум поспішає заповнити розкішними плотинами та загатами у стилі Бароко, Ампіру та Класицизму. Саме у них вони полюбляють хизуватися перед друзями золотим хутром, проводити бали та будувати плани на майбутнє. Вони знають смак життя та намагаються у всіх своїх діяннях рівнятися на заморських колег.

Проблемою вилову та знищення бобрів зацікавилися ООН, НАТО та Європейський союз. Різноманітні світові організації надають поради та рекомендації по боротьбі із злісними хижаками. У деяких країнах навіть встигли створити антибоберські комітети, що мають на меті призупинити зростання пошесті. Хоча, деякі із представників родини бобрових встигли стати активними учасниками комітету, а деякі навіть його очолюють. Адже тільки досвідчений бобер знає як перебороти себе. Останнім часом поширюються різноманітні теорії змов, начебто бобри намагаються досягнути світового домінування. Головним аргументом дослідників стає той факт, що вони встигли на чеканити канадських 5-ти центових монет із своїм зображенням.

Вірним союзником та побратимом європейського бобра є американські терміти, котрі систематично та з німецькою педантичністю, займаються знищенням будинків колоніального та вікторіанського стилів. Їхня мета проста – безслідно знищити світову історичну спадщину. Але, як показала практика, з мармуровими колонами античності потрібно буде поборотися. Хоча у даному випадку на допомогу термітам прийде людина та найточніші бомбардування Сирії російськими військовими.

Опанувавши свою фантазію та викинувши з голови казкові розповіді чиновників, лісників та екологів можна дійти висновку, що бобри та терміти не такі вже й страшні. Сонячний удар вже пройшов і туристи утилізують власне сміття. З’явиться нова надія, вона буде чимось нагадувати віру у Мавку та Чугайстра. Згодом вона підкріпиться реальними діями і пустеля розквітне не різнокольоровим поліетиленом, а степовими квітами та кронами молодих дубів. І ще, друже, не потрібно малювати плакати на знищення останніх представників родини бобрових. Вони й так втомилися від людської жадібності, дурості та уваги.

Черкаси січень 2016
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
10.02.2016 Проза / Есе
Вибоїни еволюції
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
30.11.2016 © роман-мтт / Культура та мистецтво
Глядачі, упередженність і зомбі (і ще про гроші та смаки)
22.09.2016 © Ольга Шнуренко / Мова та література
Вступ до поетичної майстерності
03.07.2016 © Вікторія Івченко / Журналістика та ЗМІ
ВИПРОБУВАННЯ ЧАСОМ І ОБСТАВИНАМИ
03.07.2016 © Галина Галіна / Політика та суспільство
Спадок (31)
01.07.2016 © Галина Галіна / Політика та суспільство
Спадок (30.)
Мандрівки та туризм
09.02.2016
Злісні вороги Бобри!
09.02.2016 © Олена Яворова
Подорожi. Дубай
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.71 (МАКС. 5) Голосів: 7 (6+0+1+0+0)
Переглядів: 121  Коментарів: 5
Тематика: Публіцистика
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 15.02.2016 20:42  © ... для Марієчка Коваль 

Безумовно це найгірші "бобри" і вони ніколи не наїдяться і це дуже сумно 

 15.02.2016 19:41  Марієчка Коваль для © ... 

"Купуйте білети до Бразилії, там ще поважають права дерев на життя" - зворушує. Цікаво написано. Зажерливість цих "бобрів" меж не матиме. Що тут скажеш. 

 11.02.2016 18:07  © ... для Тетяна Белімова 

Але це природні пошкодження, набагато гірше, коли людина знищує тисячі гектар лісів, щоб надрукувати агітаційні листів чи проморекламу. Хоча це моя думка 

 11.02.2016 10:19  Тетяна Белімова для © ... 

Дотепно почали, але насправді це дійсно проблема. У Києві, на Дніпрі живуть бобри! Пошкодили чимало дерев на Трухановому острові:


 10.02.2016 21:28  Каранда Галина для Оля Стасюк 

Олю, тобі теж має сподобатися))) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
12.04.2011 © Закохана
27.03.2012 © Микола Щасливий
17.04.2013 © Тетяна Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
22.09.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди