11.02.2016 10:06
18+
132
    
  9 | 9  
 © Оля Стасюк

Ретуш граней

Ретуш граней

Тіні вкривають ретушшю грані.

Кришаться стіни старезних висоток.

Як ми згубились в цих скверах востаннє, 

Небо розбивши на кілька відсотків, 

Як ми сміялися з цих темних тіней, 

Як ми сміялися з віку і часу!..

І під зірковим вологим склепінням

Раптом зірвали всі маски і фрази.

Раптом наголо – всі правди і смутки.

Раптом все чітко і навіть формально.

Важко цей вечір, напевно, забути.

Тіні ці всі…

Й ретушовані грані.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.02.2016 09:18  Сашко Новік => © 

гарно, відсоткова діаграма неба

 11.02.2016 18:11  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Вже давно полюбилась твоя поезія, Олю!
Дуже Рада, що тут її відкрила для себе...

 11.02.2016 18:07  Ольга Шнуренко => © 

Чи це прозріння, чи розчарування,

Чергова зустріч, чи остання?

Якщо зірвали маски й фрази,

То гола правда буде як образа?

А чи прийме тепер ЛГ реально,

Те, що відчула і побачила буквально?

 11.02.2016 16:22  Світлана Рачинська => © 

Так доладно і проникливо вмієш тільки ти, Олю...

 11.02.2016 14:35  Ганна Коназюк => © 

Гарна поезія! Сподобалось!..

 11.02.2016 12:02  Каранда Галина => © 

чудово. а нащо забувати?

 11.02.2016 11:59  Володимир Пірнач => © 

Сподобалось.

 11.02.2016 10:21  Тетяна Белімова => © 

Важко забути. Це правда. Є такі моменти.
Гарний вірш, Олю))