ВІД ТРИПІЛЬЦІВ ДО УКРАЇНЦІВ
2.ПРО ІСТОРИЧНІ НАЗВИ
5
Етимологія – наука щемна:
Геть дискусійна ще й непевна.
Пристрасті стихають, киплять знову,
Бо на кону тут Назви й Слово.
Чом так чи сяк – ніхто не знає.
Наука думає й гадає.
Труди великі й гарні пише,
Бо предок в спину їм не дише:
Той був, той знав, той жив, не жив -
Дехто й слідів не залишив!
6
То ж в кожній жінці й чоловіку
Кровозмішання йде без ліку:
Трипільцем був, став Українцем,
Германин вже назвався Німцем.
Був Москаль - Росіянин став,
Коли в Русина Русь забрав.
На силу, як і повелося,
Прозвав Русина Малоросом.
Русин, набідувавшись вкрай, по вінця
Назвав себе вже Українцем.
7
Хозар став Жидом, потім – Євреєм,
Там – Ізраїльтянином, десь – Іудеєм.
Германи - Німці, комусь - Шваби.
Французи – нині, були – Галли.
Одним – Кацапи, другим – Хохли.
Так різні назви всім дали.
Як вуси й оселедець має –
Хохлом поважно прозивають,
Коли ж борідочку, мов цап –
Пиши пропало, ти – Кацап!
8
Люд лиш смішиться. В Бога є:
Він назви всім й всьому дає.
Бог один, Трипільці знали,
Його любили й шанували:
Трипільці, Русини, Українці
Разом, вкупі ми – Арійці…
За Божим Промислом - Арійці,
За місцем наданим – Трипільці,
По Расі й Мові ми – Русини,
За Часом – чада України.
(Далі буде)
м. Київ, 6.06. 2011р
