12.02.2016 23:34
Без обмежень
123 views
Rating 5 | 4 users
 © Ася Демиденко

Про норовливого

Сонце заходило, кидалось в обійми ночі, і та, як найсуворіша з усіх пані, ковтала його пекучі промені. 

Сонце заходило. Його помічники, сонні безтурботні ліхтарі і недопалки, ще тліючі, кричали йому в слід: «Goodnight!». 


Сонце зайшло, заховалося в ядра втомленої планети… 

П’ять по третій. Горіло в одній квартирі. Ляля сиділа біля вікна, змучена. Він знову затримується на роботі. 

Затримується, бо мусить? 

Затримується, бо багато роботи? 

Затримується, бо не хоче повертатись? 

Істерика. Ляля б’є руками по стінах. Руки в крові. Чорт, шпалери замазала. 

Відганяє кота - не зараз. 

Сусіди кричать згори: 

-Стерво, лягай спати!!! 

Ляля підходить до вікна, бачить, як виблискують там її чужі очі. М’ятні, по-дитячому наївні, по-дорослому пусті. М’ятні. М’ята. Ляля заварює чай. 

Минула година. Він не прийшов. 

Істерика. Починає його шукати. 

На вулицях міста. На роботі. В магазині. В машині. Під ліжком. У книжці. На сторінках Біблії. В картинах Далі. В стакані пустому. В молоці. На щоці. В чорнилах. В бабусиній спальні. На колінах. В книжках. В сторінках. В тупих жіночих романах. 

НЕ ЗНАХОДИТЬ. 

Раніше вони бачились значно частіше. Ляля згадує, як вони познайомились.. 

В місті Лева. Він сам родом звідти. Вона побачила його, смішного, з забитими до плечей руками (в найдешевших салонах, дізналась згодом), з рудою бородою, теплою, апельсиновою. Побачила його, рідного. 

Тепер Ляля часто приїжджатиме сюди, коли він зникає, на тиждень-два, щоб побачити його краєм ока. Десь… 

В дешевій кав’ярні. Дорогій перукарні, книгарні, на ринку, на концертах, в конвертах, в іконах затертих до крові. 

Шукає щоб сказати: 

-Покидьок, та невже важко зателефонувати? Сказати: «Я буду, скоро буду, неодмінно буду.» 

Ранок прокинувся, зібрав за пазуху зорі колючі. Знову подряпини будуть на спині і грудях, знову істерики дружини. Що ж зробиш? Робота.. 

Ранок прокинувся, випив кави, вмився дощем, поснідав крекерами з малиною. Тиша. Ранок любив тишу. 

Ляля сиділа біля вікна. Він так і не прийшов. 

Він ніколи не приходить до тих, хто о третій ночі будить сусідів, хто о третій ранку не спить, хто вперше бере до рук цигарку, хто п’є наодинці. Не відвідує людей в лікарнях, з війни тікає, а ще в нього алергія на нещасне кохання, зради друзів, погану роботу. 

На те він і спокій. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Новела

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Про те, що і ти / Новела | Ася Демиденко». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «1692 / Ліричний вірш | Ася Демиденко». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Ася Демиденко.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 09.06.2018 20:27  Лора Вчерашнюк => © 

Сподобалось))))) Гарно пишете - і про ніч-зорі і про почуття - звичайні, людяні - відчаю, тривоги, самотності серед такої навколишньої краси)))) 

 14.02.2016 18:38  Олена Яворова => © 

Нє, о третій ранку він дійсно не приходить, знаю точно. Кінцівка була несподіваною, авторка молодець - тримала інтригу до останнього. 

 12.02.2016 23:45  Сліпокоєнко Роман => © 

Все таки наважилася) Вітаю на проекті! Успіхів.... 

Публікації автора Ася Демиденко

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо