Про норовливого
Сонце заходило, кидалось в обійми ночі, і та, як найсуворіша з усіх пані, ковтала його пекучі промені.
Сонце заходило. Його помічники, сонні безтурботні ліхтарі і недопалки, ще тліючі, кричали йому в слід: «Goodnight!».
Сонце зайшло, заховалося в ядра втомленої планети…
П’ять по третій. Горіло в одній квартирі. Ляля сиділа біля вікна, змучена. Він знову затримується на роботі.
Затримується, бо мусить?
Затримується, бо багато роботи?
Затримується, бо не хоче повертатись?
Істерика. Ляля б’є руками по стінах. Руки в крові. Чорт, шпалери замазала.
Відганяє кота - не зараз.
Сусіди кричать згори:
-Стерво, лягай спати!!!
Ляля підходить до вікна, бачить, як виблискують там її чужі очі. М’ятні, по-дитячому наївні, по-дорослому пусті. М’ятні. М’ята. Ляля заварює чай.
Минула година. Він не прийшов.
Істерика. Починає його шукати.
На вулицях міста. На роботі. В магазині. В машині. Під ліжком. У книжці. На сторінках Біблії. В картинах Далі. В стакані пустому. В молоці. На щоці. В чорнилах. В бабусиній спальні. На колінах. В книжках. В сторінках. В тупих жіночих романах.
НЕ ЗНАХОДИТЬ.
Раніше вони бачились значно частіше. Ляля згадує, як вони познайомились..
В місті Лева. Він сам родом звідти. Вона побачила його, смішного, з забитими до плечей руками (в найдешевших салонах, дізналась згодом), з рудою бородою, теплою, апельсиновою. Побачила його, рідного.
Тепер Ляля часто приїжджатиме сюди, коли він зникає, на тиждень-два, щоб побачити його краєм ока. Десь…
В дешевій кав’ярні. Дорогій перукарні, книгарні, на ринку, на концертах, в конвертах, в іконах затертих до крові.
Шукає щоб сказати:
-Покидьок, та невже важко зателефонувати? Сказати: «Я буду, скоро буду, неодмінно буду.»
Ранок прокинувся, зібрав за пазуху зорі колючі. Знову подряпини будуть на спині і грудях, знову істерики дружини. Що ж зробиш? Робота..
Ранок прокинувся, випив кави, вмився дощем, поснідав крекерами з малиною. Тиша. Ранок любив тишу.
Ляля сиділа біля вікна. Він так і не прийшов.
Він ніколи не приходить до тих, хто о третій ночі будить сусідів, хто о третій ранку не спить, хто вперше бере до рук цигарку, хто п’є наодинці. Не відвідує людей в лікарнях, з війни тікає, а ще в нього алергія на нещасне кохання, зради друзів, погану роботу.
На те він і спокій.
