Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
14.02.2016 17:56Есе
Про війну  Про Батьківщину  Про землю  Про життя  
Ми гідні процвітання. Продовження
10000
З дозволу батьків
© Каріна Зарічанська

Ми гідні процвітання. Продовження

Не завжди ми думаємо про своє майбутнє, і це прикро...
Так, потрібно жити саме сьогодні, але ж пізніше...
Пізніше ми також будем жити, і ніхто не знає яким буде це життя.
Чи не варто піклуватися про своє майбутнє вже зараз?

Ще раніше я писала вірш на цю тему...
А зараз вирішила продовжити висловлювати свою думку,
але вже твором...
Каріна Зарічанська
Опубліковано 14.02.2016 / 34936

Всюди нас оточують люди. І кожний з нас є частинкою цілої нації! Але ж чому один народ нападає на інший, з ціллю взяти все під свій контроль, під свою владу? Чому ж ми не можемо спокійно жити в мирі? Чому ж не хочемо процвітати далі разом? 

 

Хочемо, але ж знаходяться "великі полководці, імператори", які мають бажання показати себе кращим і вищим, бо вони мають більші права. А ці права придумали вони ж самі. І що далі? Цілий народ не має іншого вибору, як просто жити під диктаторськими умовами. Ніхто не може мати своєї думки, а будь-яке незадоволення у малесенького натовпу людей, які все ж не хочуть підлаштовуватись під диктатора, просто задушується. А чому ж власне цей натовп маленький? Ми ж всі не хочемо жити так! Підрахуємо: 

 

5%- чиновники, які всі живуть за рахунок того ж диктатора і його сім`я. 

5%- люди, яким або начхати на все з високої (або не дуже) гори, або ж і так все влаштовує. 

25%- діти і люди похилого віку. 

50%- люди, які просто бояться показати своє невдоволення. Причина цього страху- придушення їхньої думки. 

Залишились 15%. Це і є та маленька купка людей. Мої підрахунки не точні, але все ж наближені до реальності (а може мені лише так здається) та суть не в цьому. 

 

Мало того, що нам вистачає одного диктатора, так до нас лізе інший. Не так до нас, як до нашої території. А щоб отримати її, потрібно цю територію звільнити від людей, від нас. І тут вже починаютья війни... 

І в той час, як тисячі, а можливо й мільйони людей гинуть, ті самородки-політики ведуть переговори, які звичайно ж не несуть ніякої користі. Домовляються президенти країн, що воюють між собою. Ви ще колись бачили, щоб під час війни люди їздили на якісь переговори? Добре, якщо вони успішні. Зараз це ніщо інше як дурні витрати грошей на поїздки, адже переговори мають бути за кордоном, далеко за кордоном, чи не так? 

 

І в цей час націю іншої країни, що на нас нападає, просто зомбують. Добре, що деякі не піддаються цьому впливу. Але ж більша частина людей нас стала так ненавидіти, що почала вірити у казочки про "бандерівців, які безсовісно зжерають російських немовлят" або "в Україні всюди на стовпах висять росіяни, яких повішали бандерівці". І головне в це так все сліпо вірять, що забувають про ті часи, коли ми були "братами". 

 

А чи потрібно це все було? Треба було розповідати раніше, які ми "брати", адже раніше були разом в СРСР? Чи потрібно було нагло брехати у вічі? Ще раніше нас принижували й доводили до голоду. А зараз це і продовжують робити, вимотують нас війною і в цей час тупо брешуть на цілий світ. Усі вже знають, що бойові дії веде Росія, а вони і далі лицемірять. А наші "президенти" ще домовляються про щось! 

 

Нам усім вже набридло жити так! Усім, крім них- чиновників. Вони на цьому "сповнюють свої кишені до стану ожиріння", так само як і себе. 

А чи самі ми гідні процвітання? Кожен повинен думати сам. Давайте хоч якось змінювати свою країну на краще, почавши з себе. Якщо ми станемо всі хоч трішки кращими, тоді ціла нація зробить крок назустріч розквіту! 

 

Ми гідні процвітання, чи не так? 

Але потрібно діяти для цього як не як. 

Якщо ми маємо успішні починання,  

Лише тоді ми гідні процвітання! 

На місці просидівши весь час,  

Ми згубим не когось, а лише нас. 

Коли ми маємо терпіння і старання,  

Лише тоді ми гідні процвітання! 

Майбутнє України від нас усіх залежить,  

Адже кожен з нас до неї теж належить. 

Коли відбудеться народу об’єднання,  

Лише тоді ми будем гідні процвітання! 

Чекаємо, коли закінчиться війна 

І боремось за мир, бо Україна в нас одна. 

Не будуть марними усі наші старання,  

Ми сильні, ми гідні процвітання! 

14.02.2016.- написання і публікація
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
13.02.2016 Поезії / Вірш
Художник
19.02.2016 Проза / Мініатюра
Не знаю...
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Останні краплини
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Гроші не пахнуть
23.10.2016 © Олена Яворова / Есе
Твоє пекло чийсь рай
20.10.2016 © Олена Вишневська / Новела
По той бік дверей
30.09.2016 © Карабєн-Фортун Катерина / Нарис
Сповідь на диктофоні
Війна
19.11.2015
Я дивлюся у очі твої
14.02.2016
Ми гідні процвітання. Продовження
15.08.2016
Люта війна
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 62  Коментарів: 6
Тематика: Проза, Есе
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 15.02.2016 20:57  © ... для Сліпокоєнко Роман 

Повністю з вами згідна! Дякую за таку чудову вказівку) 

 15.02.2016 20:47  Сліпокоєнко Роман для © ... 

І саме у ці моменти потрібно брати перо і писати, писати, писати, адже саме так виходять найкращі твори! 

 15.02.2016 18:59  © ... для Дашинська Катерина Андріївна 

Дякую вам за те, що звернули увагу на мій твір. Дуже приємно, що вам сподобалось) 

 15.02.2016 18:53  Дашинська Катерина А... для © ... 

Дякую, чиста правда, я з вами згодна) 

 15.02.2016 18:21  © ... для Сліпокоєнко Роман 

Не те слово... Настають часи, коли вже щось так набридло, що витерпіти вже не можна. А коли ділишся цим з кимось, то одразу стає легше... Це й зараз так сталось. 

 14.02.2016 19:16  Сліпокоєнко Роман для © ... 

Крик душі 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +37
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
03.12.2011 © Т.Белімова
27.03.2012 © Микола Щасливий
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
02.01.2013 © Тетяна Белімова
11.11.2011 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди