Без тебе
Не вистачає повітря, кисню твого
І стіни відстані обставини замурували
Мені б лише край погляду задумливого
Обіймів рук, що рідними вже стали…
Бракує й мовчазних слів і говірких думок,
Десь там було, чи буде ще не знаю…
І снів безсонних намотаних у наш клубок
Здавалось вже ніколи… А знов вмираю…
Нове життя подарував мені… А чи собі?
І хто для тебе я в туманній сьогоденній млі?
Замало безлічі годин в безтебішній добі…
Увесь спокій згублено, а дні сумні і злі…
Не забувай, дзвони, пиши… Твоя я…
