15.02.2016 20:05
Без обмежень
76 views
Rating 5 | 2 users
 © Олександра

Дивлюсь у вікна псих лікарні

Дивлюсь у вікна псих лікарні

Здається там моє життя.

На підвіконні квіти гарні

Відновлюють серцебиття


Там я, душа, частинка тіла

Все інше - ходить світом вниз

До Арктики не долетіла

Крило пробив отруйний спис.


Земля зробилася чужою, 

Ходити вчилась на зорі.

Тоді зміюкою бридкою

Повзла до рідної землі


Забрать оту частинку тіла, 

Що залишилася тобі.

Стою самотня і безсила -

Вертаються лише слабі.


Я ж не така. Бува заплачу, 

Так дощ приховує сльозу.

І знов кричу, ричу, батрачу, 

Буває камені гризу.


Відкрились двері - вийшов лікар

Ти знав: сама я не зайду

Пробач, уперта й горда звіку

Пекуче? ліпше обійду.


Щось ожило давно забуте, 

Колись бо ангелом була

Що ти зробив зі мною, Бруте?

Більш покохати не могла.


Стоїм удвох, сміється місяць:

"Дурні, живіть, на все свій час

Не схвалять люди - так повісять, 

Я все ж радітиму за вас"



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Весна / Вірш | Олександра». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Міфічний лист №1 / Ліричний вірш | Олександра».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 15.02.2016 21:17  Каранда Галина => © 

ах, да. забула похвалити за назву... правда, з неї не зрозуміло, з якого боку вікна знаходиться глядач))) 

 15.02.2016 20:46  Каранда Галина => © 

Не схвалять люди - так повісять,

це точно...

Публікації автора Олександра

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо