16.02.2016 09:51
18+
105
    
  7 | 7  
 © Оля Стасюк

Венді

Венді


Привіт.

І… Не дивися так на мене.

Хороший мій, у вирі самоти

Я ненароком виросла вже, Пене.

І ти вже виріс.

Це життя, прости.

Ми вже дорослі понад сотню років.

Твоя зоря горить в моїм вікні.

Я тут сама.

Я чую свої кроки.

Тут навіть вмер годинник на стіні.

Брати пішли у світ, завели сім’ї.

Яке то вже століття надворі?..

Мені було приснилось: ми – це тіні, 

Дорослі, але вічно молоді.

Я не стара. Старіти ще не вмію.

Я знову розповім тобі казки.

Он бач, як гарно снігові завії

Людей згортають у нові роки.

Міста давно закуті у бетони, 

За звичку стало серце крижане.

У мене нині кава з цинамоном.

Ти виріс, Пене.

Не лишай мене.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.02.2016 09:48  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарно!

eBtay3oW9Bo

 16.02.2016 10:31  Олена Яворова => © 

Чудовій вірш, рядки торкаються серця...

 16.02.2016 10:24  Олена Вишневська => © 

Дуже сподобалось, Олю!)

 16.02.2016 09:55  Каранда Галина => © 

красиво