Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
10.02.2011 00:11Новела
Про місто  Про життя і смерть  
41000
З дозволу батьків
© Андрій Гагін

Загублена душа

Андрій Гагін
Опубліковано 10.02.2011 / 3498

Це я не міг зрозуміти. Вийшов з супермаркету, а де залишив свою машину – не пам’ятаю. Те, що приїхав сюди на автомобілі, свідчили ключі, що тримав в руках, і про сам факт, я пам’ятав, але щось не давало згадати, де її залишив. Якась страшна амнезія, можливо тому, що дуже сильно болить голова, та й тіло нило, неначе його котком переїхали. Та ще й цей, якийсь таємничий страх, хоча боятися було нічого. На вулиці стояла прекрасна сонячна, майже весняна погода, те що це зима, нагадували поодинокі островки снігу, що залишився під огорожами сусідських з супермаркетом будівель. Тепло, плюсова температура.

Голова почала боліти ще сильніше, немов ще трохи і я звалюся з ніг. «Потрібно перейти на іншу сторону вулиці» – промайнула думка, - там виднілася лавочка, яка мені в цей момент, була б якраз доречною. Пропустивши старого «Опеля», що проїжджав, саме в той момент, коли я вже був на узбіччі, і немов би зовсім не помітив мене, швиденько перейшов та сів.

Чи довго я сидів… навіть цього згадати не зміг. В голові блукали, якісь хаотичні уривки із мого життя. Вони пригадувалися, і миттєво зникали. Дивно, серед них були навіть ті, що зі мною не траплялися. Можливо тому, що я їх просто не пам’ятав. Перед очима з’явилося якесь дзеркало. «Оце почало глючити» – промайнула думка. Хоча насправді, розумів, що це не дзеркало, а якісь срібно-білі вогники, зібрані в овальну кульку, які за мить покрилися перламутрово-різнокольоровими променями і непомітно збільшувалися, що згодом стали більшими за мене. Страх, що прослідував мене до цього, збільшився відносно-пропорційно, до тієї кульки, що майоріла тепер переді мною. Я нічого кращого не зміг придумати, як заховатися за ту саму лавочку, на якій щойно сидів.

- Повернися на місце, - пролунав нізвідки голос. 

Чомусь не хотілося з ним зовсім сперечатися, і я слухняно всівся на своє попереднє місце. Але те що побачив, мене злякало ще більше, з переляку я зміг тільки запитати:

- Ти хто? Ангел? – дивно, незважаючи на переляк, запитав я чітко, без запинок.

Переді мною стояла бліда постать, що нагадувала, швидше, ті вогні, що з’явилися з дзеркальця, ніж людину. Але те, що він мав постать людини, сумніву не було.

- Так, ангел, але це не має значення для тебе, - знову пролунало неначе відлунням … в голові, - Тобі потрібно повертатися, і дуже швидко!

- Куди повертатися? Я навіть не знаю де мій автомобіль. – В якусь мить я зрозумів, що не знаю багато чого – я не знав де мій дім, навіть хто я, якось не дуже пригадувалося.

- Повертайся, часу обмаль! - повторила постать. – Немає часу на розмови.

- Я б залюбки, - відповів я, - тільки куди?

- В тіло…

Мене, наче грім вдарив.

- Куди?... В тіло?... – перепитав здивовано я.

- В тіло, - почув коротку відповідь.

- Як в тіло, моє тіло ось – тикнув себе в груди.

- Ти, лише душа…

- Як душа! – він хотів ще щось сказати, але я його перервав, - Я ходжу, сиджу, ось мої руки, ноги, тіло, все на місці. Що за маячня.

- Це тільки фантом, - почув відповідь, - коли людина втрачає якусь частину тіла, наприклад, ногу, вона її відчуває ще довгий час, неначе вона ще існує. Те саме і в тебе, ти - це душа, що втратила тіло. Тіло твоє в реанімації і тобі потрібно повертатися.

- Цього не може бути, - заперечив я, хоча став відчувати щось неладне, - що зі мною може статися, я щойно вийшов з супермаркету…

- Ти до нього не доїхав, ти потрапив в аварію по дорозі до нього.

- Так чому я тут, біля супермаркету?

- Мабуть, що ти дуже хотів, сюди потрапити - можливо саме тому.

- Так, чому тоді, не пам’ятаю що зі мною трапилося? - Знервовано запитав я – Зовсім нічого не пам’ятаю…

- Твій час ще не прийшов, більша частина спогадів залишилася в твоєму тілі, - промовив ангел, немов завчену фразу, а потім грізно, мов би крикнув, додав - Тобі потрібно повертатися!

В цю мить я зрозумів, що я не проти цього, тільки не знаю як.

- Як повернутися? – запитав я.

- Забудь що ти тут, і повертайся... І повертайся – пролунало відлунням.

- Як це зробити? - з відчаєм промовив я, стало дуже страшно. Нарешті я зрозумів для чого був страх. Це один з способів мене повернути.

Піднявши погляд, я глянув на ангела (точніше, хотів на нього подивитися). Його вже не було. Я дійсно не знав як повернутися. Від цього ставало все страшніше. Незважаючи на це, я підняв на лавку ноги, ліг на неї і спробував заснути. Голова дуже боліла. Можливо це і є вихід - просто заснути…


***

Міська лікарня, реанімаційне відділення.


- Лікарю, як він?

- Він в комі. Ми робимо все, що в наших силах. Його стан стабільний, але не покращується.

- В нього є шанси?

- Все залежить лише від нього…

Біла Церква 7.02.2011
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
09.02.2011 Поезії / Вірш
Бібліотека
10.02.2011 Поезії / Вірш
В день Святого Валентина.
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Останні краплини
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Гроші не пахнуть
23.10.2016 © Олена Яворова / Есе
Твоє пекло чийсь рай
20.10.2016 © Олена Вишневська / Новела
По той бік дверей
30.09.2016 © Карабєн-Фортун Катерина / Нарис
Сповідь на диктофоні
Новели
10.02.2011
Загублена душа
20.08.2012
Кірійський спадок
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.8 (МАКС. 5) Голосів: 5 (4+1+0+0+0)
Переглядів: 778  Коментарів: 2
Тематика: Новела, загублена душа, життя, смерть, місто
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 03.06.2012 02:23  © ... для Володимир Пірнач 

Дякую Володимире! Справді, згоден пояснення зайві! Колись як писав, понавставляв їх! ))) Спробую виправити ситуацію! Дякую! 

 11.04.2012 00:04  Володимир Пірнач для © ... 

Цікавий текст, знайоме відчуття коли ти повертаєшся до життя вдруге, у мене була подібна ситуація.
Гарно написано, тільки є одне побажання:
забагато пояснень у дужках, вони б мали додумуватись по тексту.
Плюсую. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +6
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +47
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
09.12.2010 © Тундра
18.09.2013 © Тетяна Белімова
17.03.2014 © Тая
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди