19.02.2016 23:39
для всіх
130
    
  3 | 3  
 © Серго Сокольник

Мить неповернення

Мить неповернення

Як же ж хочемо, хочемо, хочемо

Щоб початком здавався кінець, 

Щоб сльотою небесною змочений, 

Промінь сонця весняного скрес, 


Щоб серця, що вже попелом вкрилися, 

Знов зігрілись кохання теплом...

І, зажурені, щоб не журилися...

І щоб стало усе, як було...


Хоч би раз іще ніжками босими-

Чи по лезу, чи-то по стерні...

Щоб у небі свинцевому осені

Спів весняних птахів задзвенів!..


Світ пост-фактум народжених роздумів-

Де ми ІНШІ? Де СПРАВЖНІ? Хто зна?..

Тільки "мить неповернення" пройдено.

Та й куди повертатися нам?..



Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.05.2020 21:19  Надія Крайнюк => © 

Все так, Серго. "Мить неповернення" пройдено". Все так... Дякую!

 21.02.2016 10:25  Тетяна Чорновіл => © 

А ще таки скажу, що коли дуже хотіти, мить неповернення мусить розвіятись як дим, не важливо, в якому втіленні!!!

Натхнення автору і впертої наснаги ЛГ!

 20.02.2016 12:56  Тетяна Чорновіл => © 

Вдало і гостро змалювали Ви мить неповернення.
Бувають такі миті, на жаль. Якщо не можливо її минути, то варто хоч винести якісь зерна істини, щоб не попасти на лезо в майбутньому. Не тільки ради себе, а щоб не завдати болю рідній людині.
Та то я, мабуть, з"їхала вже не туди...

 19.02.2016 23:44  Каранда Галина => © 

дуже сподобалося. точка неповернення для мене - дуже близька тема.