Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
22.02.2016 11:16Оповідання
Про людину  Про життя  
20000
Без обмежень
© Шалена дівка

Зміна у житті

Навіть в найгіршій долі є можливості для щасливих змін.
Е. Роттердамський
Шалена дівка
Опубліковано 22.02.2016 / 35095

"Сніг падає. Недаремно вчора мені ноги крутило", - сказала Олена (або як вона вимагала себе називати - Альона) з надзвичайно розумним виглядом. Каміла дивилась у вікно та всміхалась. Для чого озвучувати і так всім відомий факт. Вікно на всю стіну, у кабінеті четверо чоловік. І це вікно, і сніг видно з кожного кутка кімнати. Але Альона дуже полюбляла розмовляти, хоча інколи ці розмови і не несли у собі жодного змісту. Переважно вона говорила про погоду, своє погане здоров`я та важку ситуацію в країні. А рознесення пліток по офісу вона вважала своїм головним обов`язком. "Людка плаття таке вдягнула. Повнить її дико. Всі боки повилазили", " Чуєте чуєте, Іван в черговий раз з Юлькою розійшовся і тепер ходить розказує про неї всі інтимні подробиці. І шо то за мужик. Язик як помело. Казав, шо тигриця. Я два рази перепитувала". Каміла не любила Альону, але не вважала за потрібне це показувати. Хоча інколи любила називати її Оленою, що викликало божевільний гнів у останньої. Вона вважала, що Оленами кличуть селючок, тоді як вона крута "городянка". Взагалі слово "село" викликало у неї трепет. Адже ніхто в офісі, крім Каміли, незнав, що Альонині батьки і вона сама народились у забутому Богом та людьми хуторі десь в Хмельницькій області. Згодом вся сім`я переїхала до міста, але щороку (бажано на Пасху) вони їздили до бабки садити бараболю. Каміла це знала, бо її бабка була сусідкою бабки Альони. Каміла з батьками також щороку їздили на Пасху на Хмельниччину, щоб рятувати і бабку, і нещасну бараболю від гріха. Як Альона потрапила сюди, на фірму, Каміла незнала. Але було видно, що вона забула про своє важке дитинство і всіма силами старається виглядати, як дівчата з Інстаграму. Хоча колготи під босоніжками інколи її видавали.

Каміла перевела погляд. Навпроти неї сиділа Ірина, втупившись у книгу "Ідіот" Достоєвського. Каміла сумнівалась, що Іра розуміє у ній хоч слово. Вона прийшла по блату, і хоча систематично раз в місяць повторювала, що у неї дві вищих освіти - в роботі не тямила ані бельмеса. Тому просто тихенько сиділа і робила вигляд, що читає розумні книжки. А коли Каміла запитала її про враження від Достоєвського, Ірина не знайшлася з відповідею. Іра обожнювала вчити всіх життю. Адже вона найрозумніша та найкрасивіша. А ще більше любила давати поради жінкам, щодо їх зовнішності. Альоні нагадувала вищипати брови, а Марині пофарбувати корені волосся. Дівчата старались не реагувати на ці нетактовні зауваження, аж поки Альона не втрималась і порадила Ірині побрити вуса.

Каміла тихенько засміялась і глянула на четвертий стіл. Марина була найстаршою з усіх жінок в кабінеті. І краще за всіх знала, як зробити так, щоб нічого не робити. Два три робочих дні вона була завжди відсутня. Чоловік її проживав в селі та займався сільським господарством. Марина їздила туди через кожних два дні, щоб допомогти йому. Колись розумна та красива жінка застрягла у побутових проблемах на віки вічні. Крім села, чоловіка та роботи вона вже не цікавилась нічим. У Марини була братова, з якою вона по 2-3 години тренділа по телефону. У братови були вічні проблеми. Чоловік - пияк та забіяка. Свекруха - зла відьма. Бідна братова тягне на собі все господарство, прибирання, готування та виховання трьох дітей. А після важкого робочого дня завжди дзвонила до Марини жалітися на життя. Марина ж потім переповідала її історії на роботі, щоб дівчата також пожаліли нещасну. Каміла якось зауважила, що нема чого жалітись - треба вирішувати свої проблеми. І прослухала двохгодинну лекцію про те, що вона не знає життя і взагалі хай не пхається. Каміла ще раз востаннє оглянула жінок за столом. Всі такі різні. У всіх свої проблеми та тривоги. Єдине, що їх об`єднує - це не бажання змінювати своє життя у кращу сторону. Вони закуті у свої проблеми, як у кайдани. Живуть у закритому світі, не бачачи нічого, що виходить за його межі. Чому людям так важко зрозуміти, що вони не ідеальні і потрібно перестати судити інших? Каміла глибоко зітхнула, поставила підпис на заяві про звільнення і мовчи вийшла з кабінету

м. Тернопіль 21/02/2016
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
30.01.2014 Проза / Нарис
Цар звірів
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
Оповідання Про життя
13.03.2016 © Савчук Віталій Володимирович
Попутниця
22.02.2016
Зміна у житті
07.02.2016 © Савчук Віталій Володимирович
Ангел
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 59  Коментарів: 1
Тематика: Проза, оповідання,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 22.02.2016 13:54  Володимир Пірнач для © ... 

Круто.
Дуже сподобалось. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
12.04.2011 © Закохана
17.04.2013 © Тетяна Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
27.11.2014 © Серго Сокольник
22.09.2013 © Тетяна Белімова
06.01.2012 © Т. Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди