23.02.2016 10:59
для всіх
186
    
  3 | 3  
 © Етель

Крик душі

Крик душі
Доборолась Україна до самого краю.
Гірше ляха свої діти її розпинають...
Т.Г.Шевченко

Сіріє небо над землею, 

Життя ще спить, нема биття…

А десь з пораненой душею, 

Поет мовчить до забуття…

І мов розтерзана вітрами, 

Його земля лежить німа, 

На сході стоптана ногами, 

Така убога і сумна!

- Тарасе, чуєш, я волаю, 

Усе кричить, Тебе зове, 

Повстань, молюсь і закликаю!

Хай знову слово оживе!

Нехай пробудить степ від смерті, 

Моїх братів від забуття, 

Твої слова палкі й відверті, 

Немов ковток новий життя!

Мій славний пращуре волію, 

Побачить світ, що Ти відкрив

Його я прагну…розумію, 

Я ним іще малий бродив.

Борімось браття у єднанні, 

Нехай Тарасів заповіт, 

Немов уперше, не востаннє

Відкриє нам цей вільний світ!



с. Першотравневе, 17.02.2016

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.02.2016 10:47  Тетяна Белімова => © 

Зболені рядочки... Зараз, думаю, будуть зрозумілі багатьом.