Друзі
Останній сніг розтанув на землі.
Але цей холод – зовсім не останній.
Які ми зовсім-зовсім молоді,
І як наївно боїмось кохання!..
Коли вже все написано в зірках,
Коли й весна вливає в серце мужність –
Для того, щоб спинити дикий страх,
Ми бавимось то в ненависть, то в дружбу.
Ми сміємося між серйозних лиць,
Ми зводимо до віку все, як діти, -
Вже навіть, щоби знак подати, ниць
Веселка впала і в траві розквітла.
Вже навіть божеволіють пташки,
Вже навіть море піниться в напрузі -
А ми ще тут, на відстані руки,
Страшенно переконані, що друзі.
