Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
25.02.2016 17:59Оповідання
 
20000
Без обмежень
© Маріанна

Друкарська машинка

Маріанна
Опубліковано 25.02.2016 / 35152

 

Осінній день сьогодні відповідав настрою. Дощ наче плакав разом з ним, Немолодим уже журналістом Юрієм, роковини смерті його дідуся. Як давно це було. Самому вже минуло сорок. А наче таки сьогодні знову був тим юнаком, що проводжав дідуся до місця останнього спочинку.

В око впала стара друкарська машинка. Єдине, що забрав з сільської хати, яка колись кожного літа привітно відчиняла свої двері для нього малого.

Спогади напливли потоком. Дідусь і бабуся завжди зустрічали у світі дитинства і безтурботних літніх канікул. Була там і річка, і друзі. Сад повний розкішних дерев дарував прохолоду і тінь. Дозрівали плоди, щоб восени потішити медовими грушками, солодкими сливами, пишними яблуками. Десь неподалік гули бджоли. Дідусь тримав пасіку.

Дні тоді були безмежні як море, повні по вінця, яскраві як веселка. Та всі вони були поруч із дідусем. Хлопець крутився хвостиком і в майстерні, і в саду, а дідусь ділився таємницями рослин, розповідав про життя бджолиної родини. Старий, тоді ще досить дужий і вправний, вмів повернути до життя будь яку річ. І це все сповнювало світ онука дивовижними чарами.

Та все ж, особливим днем була неділя. Доки бабуся поралася з варениками, Юрко просив розказати казку. Дідусь усміхався у вуса, гладив кущисті брови, саджав малого на коліна, і розповідав історії «про давнину». Їх, було, онук слухав як справжнісінькі легенди, що наближали неймовірне і неможливе.

А старий розповідав наче про буденні речі, як будували хату під солом’яною стріхою, обробляли землю, пекли хліб, як розважалися без радіо та електрики, святкували знайомі, і незнані свята і ще багато всього.

Думав, що забулося все. А от тепер пригадав. Навіщо волочив ту стару «друкарку»? І ноутбук має, і планшет. Де тут місце «раритету»?

Все одно друкувати не буде. Тільки спогади доймають. Хто б подумав?

Та раптом ці всі звичні питання здалися такими далекими і недоречними. Наче не він їх задавав собі щойно. Щось не складалося.

А хто б подумав, що працюватиме і досі репортером у маленькій газетці? І перспектив не видно. Хіба ж про це мріяв? Хіба цього хотів?

Оце вже ближче. Але як же не хотілося копирсатися в таких питаннях. Але ж було. Все могло б скластися інакше. А що тоді? Шанс втрачено? Чи ще ні?

Ото куди завело.

А колись же дідусь казав, як помітив його увагу до тієї машинки «Ще письменник виросте». Справді манила його та річ. Мирний стукіт клавіш. А під ними літери, слова. Наче двері в новий світ. Чи ж можна відкрити самому? Щоб історії приходили за його бажанням? Тоді не міг. А тепер?

Хотів. Вірив. Та потім віра кудись випарувалася. Вирішив, не для нього.

Та тепер друкарка наче запрошувала торкнутися клавіш, що давно мовчали. Чи ще не зламалися досі? Дістав. Спробував. Наче піаніно. Зовсім інше відчуття. Комп не зрівняється. Навіть фарба на стрічці ще не висохла.

Написав кілька слів. Далі пальці наче ожили і на папір градом посипалися слова. Давно забуте відчуття. Забуті спогади поверталися до життя. А може краще приховати? Та мовчанку вже порушено. Не зупинитися.

Парує в чашці чай. За вікном вже закінчився день. Здається, що й дощ припинився. Стукіт старої «друкарки» навіває спокій і розслабленість.

Може вийде яка оповідка? 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
22.02.2016 Проза / Оповідання
Родинне свято
01.03.2016 Проза / Мініатюра
Віолончель
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
22.10.2017 © Августина Острів / Новела
Ацедія розуму
22.10.2017 © Августина Острів / Новела
Страхувальник життя
21.10.2017 © Меньшов Олександр / Оповідання
Якого кольору очі Горгони?
21.10.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Моя кава
19.10.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Це моя територія
Оповідання
26.02.2016 © Андрей Осацкий
Акция
25.02.2016
Друкарська машинка
24.02.2016 © Андрей Осацкий
Порванная книжка (Глава 9)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 46  Коментарів: 2
Тематика: Проза, Оповідання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 27.02.2016 10:52  © ... для Ольга Шнуренко 

Ваша правда 

 26.02.2016 08:22  Ольга Шнуренко для © ... 

Теплі спогади про дитинство завжди зігрівають, а раритетні речі в певних ситуаціях навіть допомагають... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +67
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +99
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +104
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +109
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
29.08.2010 © Віта Демянюк
16.10.2012 © Істерична Бруталка
20.01.2011 © Михайло Трайста
02.08.2011 © Оля Стасюк
27.11.2014 © Серго Сокольник
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди