Знаєте... Афоризми - не так уже й пагано. Колись, коли мені було надто зле, афоризми, такі банальні, приводили мене до тями. Так буває. Не тверезі, зважені, правдиві слова. Банальні афоризми.
да-да-да, я це теж десь бачила... з позитивного мені найбільше в Лубнах подобається на мосту "Я всіх люблю. Невже я псих?" але здебільшого таки пошлятина. в усіх сенсах. особливо після того, як з’явилися трафарети політичного забарвлення... порох пнх і так далі... одноманітно якось)
...а я ще помічаю, що вони - стали не лише декором, а й масками, поміж яких мимовільно з`являється-відкривається і "те справжнє" про людину, (іноді і "парканне")).
так... я ловлю себе на тому, що серед безлічі афоризмів мозок фіксує тільки ті, що якимось боком актуальні мені в даний момент... і бачу, що в інших людей це працює так само. Можна по афоризмах, що відзначає людина, зрозуміти, що вона відчуває зараз...
Так, коли зловживають афоризмами і цитатами, та недоречно скрізь вставляють, це стає прісним і навіть дратує. В усьому має бути міра...
Між іншим, я "захворіла" вживанням афоризмів саме на цьому сайті, тому що тут є віконечко для епіграфів, а на іншому сайті такої можливості, закладеної в редакторі, не було)))
є фрази, на перший погляд мудрі, і ті, хто їх сформулював уперше, безумовно були розумними людьми. Але ми напали на них, як саранча, повторили мільйони разів, написали на парканах - і в них стало менше сенсу, ніж у матах... якось так... як анекдот: "почитав Грибоєдова... не сподобалося: там самі цитати")
Я подумала ось що: можливо інколи дійсно варто писати передмову-анотацію так, щоб читач більш глибоко зрозумів суть твору і мотивацію його написання...
що мене спонукало: по місту на стінах та парканах пописано майже поряд: "над нами - тільки небо"; "хто ми? - ніхто!", повір у революцію"; "будь свідомим", купа матів просто так, "Путін - ,,,", таке враження, що головна ціль того що пише - написати будь-що, аби залишити якийсь знак свого існування... ви ж знаєте, що,я небайдужа до афоризмів. та чомусь ніколи не писала їх на паркані)
Але не погоджуюся, що: "...афоризми - мов попіл прожитих чужих помилок".
Афоризм - короткий влучний оригінальний вислів, в якому досягається найвища концентрація безпосереднього повідомлення і того контексту, в якому думка сприймається слухачами або читачем.
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори. «Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
Без обмежень
