Так виникають вірші

Чи п’ємо чай духмяний на світанні, 

А чи йдемо до моря навпростець, 

Між нами перешкоди - нездоланні, 

Порозуміння сходить нанівець…

Хоча любов цвіте бузком ліловим, 

І почуття міцніші, ніж вино, 

Та недовіра муром мармуровим

Між нами вже збудована давно...

Невже замало, бачиш - я з тобою!

Чому тобі, кохана, так болить, 

Що маю мрію голубу про Волю, 

З рожевою живу й лечу в блакить?

І як тепер нам в цьому світі жити, 

Для чого обіцяння й каяття?

Я мушу дещо в серці умертвити, 

Щоб повернути вірші до життя...

***

«Так возникают стихи»

Игорь Северянин

За утренним сидим мы чаем, 

Идем ли к морю на песок, 

Друг друга часто огорчаем

И горько серебрим висок.

Хотя любовь цветет сиренью

И крепче выдержанных вин, 

Ты предаешься подозренью, 

В моих поступках ищешь вин...

Напрасно! Если я с тобою, 

Не все ли, друг, тебе равно.

Исполнен ли я Голубою

Иль с Розовой живу давно?..

К чему же вечно уверенья?

Но грустно мне, что, может быть, 

Чтоб жизнь вдохнуть в стихотворенье, 

Я должен что-то умертвить...

м. Київ, 28.02.2016