02.03.2016 11:41
18+
118
    
  1 | 1  
 © Оля Стасюк

Доля

Доля

І як впізнати? Може ти – то Доля.

Черкнув крилом – шукай десь на межі…

А я щодня у вихорах сваволі

Ступаю, як Русалка, на ножі.


І хто би знав, це ж може ти – крилатий.

Піднімеш в небо цим своїм «люблю» -

І я нарешті, знов, навчусь літати, 

І на ножі вже більше не ступлю…


Боюсь. Набратись нелюдської скверни.

Боюсь - розбитись десь об камінці.

Я ж тиха і тоненька, як люцерна, 

Таких з десяток втримаєш в руці.


А якщо ти – не Доля? Не крилатий?

А як ще до ножів докинеш скла?..

І як тебе, і як тебе впізнати?..

І як тобі віддати півжиття?..

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 02.03.2016 22:42  Каранда Галина => © 

а ніяк не перевіриш наперед... прийми це як істинне висловлення... те, що здається ДОЛЕЮ, може виявитися фуфлом, і навпаки... Головне, чого життя навчило мене: не все можна робити, що хочеться, але якщо щось робити дуже не хочеться, то краще його таки не робити. Доля старається відвернути нас від того шляху, який приведе нас до нещастя. Але ж ми вперті...
щось мене на філософію потягло))))
Вірш класний. Якщо сумніваєшся - то не твоє. Своєму віриш беззаперечно.