05.03.2016 13:49
для всіх
154
    
  4 | 4  
 © Уляна Яресько

Чорно-білі малюнки на пренепорочному тлі...

Чорно-білі малюнки на пренепорочному тлі...

Архаїчні малюнки на вічнобезмежному тлі

непорочного неба... Ми - тіні із палеоліту, 

мов скитальці сліпі, наче гості на рідній землі.

Нас штовхнули у прірву, пекельним злорадством прогріту.


За спиною у людства немало перейдених ер, 

та чим далі, тим вужчі на честь і відвагу ліміти.

Хто стоптав первоцвіт? Хто сліди первозданності стер?

Що?- серцям не цвісти? що?- ікарам уже не летіти?


Перекраяні душі - статистика? кількість осіб?

що ж ми робимо, люди? осліпли чи позакладало?  

Перетворює час наш Едем у пустелю Наміб, 

О, який же тріумф - стати (власним!) нещадним вандалом.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.03.2016 08:57  Тетяна Белімова => © 

Людство і гуманізм... Чи є щось спільне?

 05.03.2016 22:52  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Цікавий вірш!...

 05.03.2016 20:39  Ольга Шнуренко => © 

Гіркий і сумний тріумф... Людство само себе знищує... Дуже цікаві думки та образи! Хоча читати боляче, ніби крик душі!

 05.03.2016 13:54  Каранда Галина => © 

що так, то так... власним вандалом. згодна.