Останній орел

Пролилось світло з висохлих джерел,
Зникали квіти від людських щелеп.
Останній знісся степовий орел.
І помирав останній вічний степ.

Сміються трави сумно і журливо,

Колише вітер зелень навкруги...

І вже змінити напрям неможливо,

Поволі тануть квіти від туги...

У травах, випалених геть іздавна,

Лиш миші пробігають по ночам,

У цьому місці - доля непоправна.

І це не рівне всім простим речам.

Злітає птах у небо, мов зі мрії,

Неначе встав із сну степів і трав,

А вітер лиш свободу тут воліє,

Згадати час, як з мишами заграв.

На сльози не давали зовсім права.

Латали душу. Пусто. Трохи перцю.

"Ти повернувся..." - птаху грали трави,

І степ сміявся випаленим серцем.

Візьміть участь в обговоренні