Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
12.03.2016 23:20Новела
Про дівчину  Про хлопця  Про прекрасне  Про молодість  
20000
Без обмежень
© Марина Життєва

Твоя прохолода

Марина Життєва
Опубліковано 12.03.2016 / 35391

У той по-літньому осінній день я тебе побачила вперше. Університетський двір був заповнений студентами. Першокурсників було видно одразу: вони виділялися офіційним нарядом, одягненим спеціально на перше вересня. І серед того одноманіття в тонах «білий-верх-чорний-низ», стояв ти, у довгій сірій хенлі[1] з підкоченими по лікоть рукавами, яка скромно контрастувала з темно-коричневими брюками. Хтось весело щебетав з новими знайомими про перші враження від нового міста та житла, хтось ділився накопиченим мандражем, хтось несміливим поглядом шукав у натовпі того, з ким можна було б познайомитись і розбавити неприязнь нового етапу життя. А ти, байдужий до всього, стояв, відгородившись навушниками чи то від власних думок, чи може від неприємного тобі галасу навколо.

Ти поправив неслухняного навушника, і я помітила тату на твоїй руці. Усміхнулась сама до себе. Цікаво, чи ти знаєш, що означає той напис, який ти вирішив нести на собі впродовж всього життя. Я б на такий крок не зважилася. Не тому, що я боюсь болю, а тому, що не люблю прив’язаності, щось ще вчора нове й хвилююче завтра може стати нецікавим. Тату не зводиться без сліду, а значить доведеться миритися із цим мистецьким клеймом навіть тоді, коли втрачу інтерес до подібних речей: може наступного дня, а може й ніколи. Цього неможливо вгадати.

Я й не відразу помітила, як захопилася роздумами про тебе. Втім, що робити, коли подруга запізнюється, ти нікого тут більше не знаєш, а бажання заводити нові знайомства десь дрімає в закутках твоєї свідомості. Залишається шукати щось цікаве у тому, що тебе оточує. Я, будучи художником в душі і за фахом, не могла обділити тебе увагою: щось у тобі є. Це я завжди визначала безпомилково.

Схоже, ти відчув мій пильний погляд і подивився в мій бік. Мені стало незручно від того, як я поводилась, розглядаючи незнайомця, і відвела погляд. Мабуть, цей жест був ще безглуздішим. Він тебе розвеселив. Я відчула, що ти усміхнувся, нехай навіть то був лінивий жест кутиками губ. Мені й самій стало смішно.

Натовп трохи затих і вишикувався за даними вказівками. Починалась урочиста лінійка. На тебе я більше не дивилась. Були й інші думки: подруги не видно. І чого я сюди прийшла? Почути кілька нудних промов про те, як нам пощастило вступити до цього вузу, що треба вчитися і ще раз вчитися; послухати стару-добру «Gaudeamus[2]» і розійтися? Для мене це не було особливим днем: я в цьому місті народилася, сто разів проходила повз цей універ і завжди знала, що буду тут навчатися: ні хвилювань, ні очікувань чогось надзвичайного від нової сторінки життя. Інша справа – «приїжджі». Ото справжні студенти: перелякані чи нахабні, вічно голодні і практично самостійні молоді люди. Вони з інтересом розглядають старовинну будівлю, в якій зовсім скоро проводитимуть половину свого часу, цікавляться розкладом і облаштовуються у новому житлі. Все нове, все цікаве. Чимось навіть заздрю їм: залишити отак все старе позаду, десь там далеко вдома і почати нове життя у новому місті. Доволі романтично.

Я стою позаду своєї групи. Поступово простір навколо мене заповнюється товаришами з передніх рядів, які не пройшли «дрес-код» або не відзначаються ентузіазмом до того, що відбувається навколо. Раптом я вловила чийсь насичений парфум. Не можу описати словами той запах, але мені він не сподобався: надто холодний. Так, я поділяю запахи на теплі й холодні, бо вони можуть відштовхувати, а можуть притягувати, наповнюючи твоє єство частинкою чужого смаку вперемішку із настроєм.

А потім я відчула тепло. То була твоя рука, вона огортала мою долоню. Мене зачарували твої контрасти. По тілу побігли мурашки-гіганти, а серце… ні, воно не забилося швидше, як це зазвичай описують. Серце ніби зупинилось на мить. Наші пальці сплелися. Я закрила очі. Подув теплий вітер і доніс до мене твою прохолоду…

Розплющила очі. Ти все так же байдуже стоїш там, де я тебе побачила вперше. Знову мене занесло… Що ж, нам, митцям, дозволяється фантазувати.


[1] Футболка з V-подібним вирізом

[2] Старовинна студентська пісня латиною

Умань Осінь 2015
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
12.03.2016 Проза / Оповідання
Дорогою 4
23.05.2016 Проза / Новела
Мене здивувала осінь
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
Новела Про молодість
12.03.2016
Твоя прохолода
23.02.2015 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
ЗДРАСТУЙ, ГАЛЬКО! ПИШЕ КЛАВКА
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 149  Коментарів: 1
Тематика: Проза, Новела
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 17.05.2016 21:14  Діана для © ... 

Мені сподобалось, все так коротко, але несе у собі неабиякі емоції, які відчуваєш одразу))) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +54
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
03.12.2011 © Т.Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
18.09.2013 © Тетяна Белімова
11.11.2011 © Тетяна Чорновіл
27.03.2012 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди