Вчора не спалось.., та яке там вчора.., коли вже сьогодні... Хотілось малювати. Дивно... Який з мене художник?., так мазня. Примітивність квіточок і не більше... Акрилові фарби трішки підсохли, але в тому їх унікальність, що розбавивши простою водою вони грають по новому... Око впало на стару серветницю, яка вже й забула коли була використана за потрібністю.., і старий самовар, який хто зна де взявся і пилився без діла у кутку кухонної шафки...
З тілом слабує душа. Треба до лікаря, хай хоч прослухає.., майже тиждень тримається температура, і під очима глибокими колами лягли "волошки", і від кави вже нудить, а їсти зовсім не хочеться, і сигаретний дим зробився термоядерним...
Якось м`яко і так ніжно пензлі вбирають фарби і вимальовують самі оту примітивність з квіточок, суничок, листочків, виноградинок. Надумане чи вистраждане? Хвилювання? Невловимі контрасти? Уривки і не більше... Ніжна сексуальність, яка не ріже око, а саме впадає? Музика тіла, в непоєднанному поєднанні старого розмальованого непотрібу...
В кутку спакована валіза. Лечу на край світу, і був вибір, і могла летіти в Твою країну. Країну красуню, країну цинічного романтизму, де жінки фотографують свій рот і зад...
Іноді потрібно йти проти всіх.., не змінилась, але багато зробила, щоб бути поза кліше...
Для дорослих (18+)
