Коли слова торішнє перебуле листя
Коли слова
торішнє перебуле листя
згребла у копи підпаливши
вже не згадаєш праведні чи грішні
розвіє вітер поташ сподівань
а сивий дим з очей наятрить сльози
ти витреш їх із потом в переміш
підеш без смутку
садом прибраним і чистим
душа моя
до Господа у дім
ти не змогла сказати що хотіла
все ниділа і рвалась у блакить
як навіжена плаче без причини
так плакала твоя сталева нить
пірвала смуток
йойкнула струна
яка блаженна тиша
як вода
що спраглим спокою
ковтає тихий сон
і право у непізнане життя
