Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
21.03.2016 16:16Есе
Для коханої [для коханого]  Про душу  Про розлуку  Про землю  
Феєрія мандрів
40000
Для дорослих (18+)
© оксамит

Феєрія мандрів

Те що ми говоримо, ніщо в порівнянні з тим, що ми відчуваємо. ( Л. Толстой)
оксамит
Опубліковано 21.03.2016 / 35521

Буває так, що буденне життя наповнюється приємними речами. Будь то квіти, чи гарна їжа, комплімент від незнайомця, час проведений з рідними, або ж несподіваний сюрприз подарунок... 

Навіщо воно мені? Але, що я втрачаю? Завтрашній ранок, який забуде вчорашній день? Цікаві історії, які подарують нових ідей? Хай там що... Впевненна в собі. Піднімаюсь і йду, ховаючи істину...

- Венеція країна закоханих, а ми з тобою дишемо рівно, так що...

- То он чого ти так швидко погодилась?

- Дивись, бо ще передумаю, і захочу в Африку.

- Та не питання, звідти не далеко.

- Давай наливай на доріжку, скоро реєстрація...

- Викрутилась, як завжди.

- Ага...

З пересадкою майже дев`ять годин льоту і ось ти вже у другому вимірі. Чиста краса непідвладна часу. Малолюдні пляжі і сонце цілий рік. Розкіш готелів, вишукані страви. Магазини світового рівня. Могутність і велич тисячорічних традицій. Неповторна чарівність.

Не хочу порівнювати, але...

Природа... Ти немов потрапляєш у казку про "АлЄнькій цвЄточЄк", той диво-сад замислуватих рослин. Пальмові пейзажі змінюються банановими гаями, розлогі велитенські азалії у поєднанні з колючими кактусами, ряди квітучих орхідей у розмаїтті плетучих текомових ліан. І це все до болю схоже на наш Крим... А в очах простячка шипшина, буйство квітучих яблуневих садів, велич вікових дубів, шепіт березового листя, веселі барви астр і чорнобривців і дурманить аромат левкої і бузку...

Від серця ховаю вчорашні согади. Кожної миті з Тобою.Твої вуста говорили все. Твої очі примушували тьмяніти зорі. Твій погляд заворожував. Все було в Твоїй волі. Піднімаюсь і йду, ховаючи їстину...

Лоро-парк... Не помилюсь, коли скажу, що там енергія щасливого життя для тварин, і цим все сказано. Кожен мешканець того парку відчуває себе царем звірів. А в очах, очі наших тварин з нашого "лоро-парку", про це навіть написати неможливо...

Холодно... Колись Ти пообіцяв подарувати ваші національні колцуни.., в них би було тепло-тепло. Хвилювання в пориві ніжності. Чисті спогади відривають душу Твоїми руками. Піднімаюсь і йду ховаючи істину...

Вулкани... Мертвий простір холодить тіло. Захопює і сковує. Життя без життя, де вершина тримає небо... А в очах Карпатські схили, що зеленим оксамитом вкриті, танцюючі поля у волошкових вінках, червоні маки гарячі немов серце...

Сніданки і вечері, їх було так мало... Так мало, як і часу наділеного нам з Тобою.Топлю спогади в безодні. Пряне кохання з неминучим розлученням. Піднімаюсь і йду ховаючи істину...

Кухня... Якесь дивовижне перевтілення простого в унікальне. З глибин моря і із серця землі. Від добренного хамону з динями до паельї з королівськими креветками, від смажених каракатиць на грилі до фруктових соусів, від приготованого на очах ніжного м`яса до найпростішої картоплі в "мундирах", яка вкрита кристаликами місцевої солі. Від вишуканих напоїв, які по різному відіграють кольором і смаком до звичайного сітра... А в очах, осінній прибраний город, коли палять багаття і печуть картоплю.., сало з проростю, вкрита інеем помідорна стиглість, шматки свіжого хліба і наша національна.., ту яку самі вигнали, градусів за п`ятдесят...

Твої слова музикою грали в серці. Цілий оркестр чаруючого прозорого обрамлення. Розуміння і належність, відвертість і правдивість. Нескінченний калейдоском неповторних вражень. Піднімаюсь і йду, ховаючи істину...

Мова... Не дивно, що вона там не одна. Місцева.., десь тиха і водночас емоціональна. А загалом цілий мовний купаж з усіх куточків земної кулі... Не порівнюю, а констатую. Наша мова-багатогранна і глибока, де кожне слово цілий об`єм, де не має "кіків", "лолів", абревіатури і артиклів. Наша-калинова, рідна, співуча, як вишитий рушник долі...

Ми з Тобою ніколи не танцювали, але все те, що відбувалось було схоже на самий пристрастний танець, який тільки можна було уявити. Вільність рухів, надійна підтримка, легкий експромт і втілення мрій. Піднімаюсь і йду, ховаючи істину...

Фламенко... Концертний зал "Piramide de Arona", гаряча музика, підбори вибивають ритм, ціле дійство, де поєднане в ціле і музика і танець і спів. Мистецтво не порівнюють...

Щоб робити гарні речі чудовими, потрібно щось більше... Люди.., вразили найбільше. Вони зуміли поєднати стиль і комфорт. Насамперед чистота, це те що закладається з пелюшок, це схоже на добру господиню у якої все на своїх місцях. Цьому треба вчитися і прагнути цього. На жаль це не про нас, як це не сумно звучить... Люди, які завжди посміхаються. Бабусі у замислуватих смішних капелюшках і в квітчастих штанцях, радіють і галасують як діти. Дідусі по джентельменські тримають ковіньку, знімають капелюха і цілують руки. Люди з обмеженими здібностями відчувають себе повноцінними членами суспільства. Люди, які впевненні у завтрішньому дні. Люди, які горді за свою державу. Боляче.., бо в очах стара зморена жінка, яка стоїть у нашому місцевому супермаркеті.., вона не просить, їй соромно, але й не відмовляється коли хтось щось покладе до торби... В очах отой хлопчик на інвалідному візку, який не винний що народився таким, і йому теж треба істи і лікуватись... 

- Ти думаєш я не розумію, що той хто поруч з тобою зовсім не той, хто перевернув твоє життя.., а я незмінний друг...

- І давно це ти вивів таку теорію?

- Від тоді, як зрозумів, що не можна вірити в нездійсненні мрії.

- А знаєш чому мрії не здійснюються?., бо хтось один завжди даЙОт задній ход. Як в анекдоті, комусь імпонують скорпіони, а хтось надає перевагу сміливості бультер`єрів.

- Викрутилась, як завжди...

- Ага, як завжди... Слухай, облиш мо сьогодні останній день нашої подорожі. Давай зустрінемо світанок і побачимо якого кольору тут сонце, яке буде нас проводжати. Давай думати про те, що скоро остання неділля березня, ми всі зберемося і поїдемо зустрічати весну. Давай думати про те, що в нас скоро тридцять.., як закінчили школу і ми будемо веселити всіх наших. Я вдячна тобі за такий подарунок.., бо кожен з нас тікав від своїх нездійсненних мрій...

Біле напівсолодке, підсолений лайм з маслинами, і тарілка з національним сиром манчего.., а у вікно безмежжя океану, який вмивав небо. І десь далеко-далеко хтось малював рожевою фарбою. В тій країні рожеве сонце...



P.S. Піднімаюсь і йду, не рахую секунди і хвилини, не вириваю календарні листки. Відносини, стосунки, одвічні теми. Всі відчували, всі переживали, а хтось про це написав.... Для здійснення нездійсненного треба зовсім мало.., достатньо одного слова, достатньо пригорнутись і відчувати тремтіння... Не зрадила ні тілом, ні душею, ні думкою... Люблю і Чекаю

Тенеріфе 20.03.2016
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
14.03.2016 Проза / Мініатюра
Намалювалось
21.03.2016 Поезії / Ліричний вірш
Encore jour
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
02.12.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
Сан Санич
30.11.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
За ялинкою
30.11.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Лист
Сповідь-покаяння
23.11.2016 © роман-мтт / Мініатюра
Годувальниця (замальовка)
07.11.2016 © Лука / Оповідання
Острів
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 90  Коментарів: 9
Тематика: Проза, Есе
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 25.03.2016 08:11  Олена Коленченко для © ... 

Дуже дякую! Так і буде, тільки треба вірити в це! 

 24.03.2016 23:08  © ... для Панін Олександр Миколайович 

Ваша правда не сховаєш... 

 24.03.2016 23:07  © ... для Олена Коленченко 

Дуже Вам дякую! І хочу побажати, щоб життя якнайбільше дарувало незабутніх подорожей. І вірю, що й наша Україна розквітне!!! 

 24.03.2016 23:02  © ... для Тетяна Белімова 

Вдячна!!! 

 24.03.2016 23:01  © ... для Ольга Шнуренко 

Дякую Олічка за відгук! 

 23.03.2016 05:52  Ольга Шнуренко для © ... 

Якби в нашому житті не було сюрпризів і подарунків, особливо, якби не було свят серед буднів, то чи варто було б жити? Завтрашній ранок ніколи не забуде вчорашній день, в якому було багато щастя, квітів, музики, танцю і пісень! Екзотика, комфорт, смачна чужоземна їжа чарує, приємно дивує, смакує, але ж, дійсно, у нас в Україні все є для того, щоб було на достойному рівні, але ми, українці, не помічаємо, не дбаємо, не цінуємо… Особливо вразив на контрасті фрагмент про жінок похилого віку там і тут, у нас… Болюча тема… І про братів наших менших, можна говорити годинами… Щодо української мови, то вона дійсно і калинова і солов’їна, і мелодійна, неповторна! 

 
 22.03.2016 10:02  Тетяна Белімова для © ... 

Пані Аллочко, прочитала з великим задоволенням. Хочу відзначити, що ніби сама перенеслася на казкові Канарські острови. Багатослівні докладні описи місцевості зайві. Для того, аби створити образ, вправному художникові достатньо кількох штрихів. У Вас це є. Ви можете створити художній образ, передати атмосферу чогось кількома штрихами. Це володіння метафорою і символом. Це те, що робить для нас Біблію Вічною Книгою (оминаючи релігійний аспект), бо вона вчить нас в образах і алегоріях, говорить до нас символа...

 21.03.2016 21:36  Олена Коленченко для © ... 

Як же Ви гарно передали всі емоції....Життя мені також подарувало незабутню подорож і я так само відчувала болючий щем у грудях за наших стареньких жінок, зморених працею...за наших тварин у зоопарку...за наших людей, які не мають впевненості у завтрішньому дні...Дякую Вам за феєрію відчуттів....Беру в улюблене) 

 21.03.2016 20:13  Панін Олександр Мико... для © ... 

Чудове есе, багатовимірне.

Чим більше ховати істину,

тим більших форм вона набуватиме,

не змінюючи суті.


У кінцевому рахунку,

істину не приховаєш.

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +8
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
23.02.2013 © Тетяна Белімова
12.04.2011 © Закохана
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
01.04.2012 © Каранда Галина
27.03.2012 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди