Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
22.03.2016 23:28Мініатюра
Про дочку  Про дитинство  Про батьків  Про минуле  
40000
Без обмежень
© Озерова Альона

Містер Ніхто. Частина мого ДНК

Знаю. Зараз виплесну усе на папір і стане легше.
Хоч ні, дуже хотілося б, щоб колись ти все ж це перечитав.
Озерова Альона
Опубліковано 22.03.2016 / 35536

Тебе ніколи не було поруч.


5 спогадів.

(3-4 роки)

Дитячий парк і ти гойдаєш мене на гойдалці, мені трохи лячно, та згодом входжу в кураж і вже сама прошу:

- Вище! Вище!


(3-4 роки)

Ми прийшли в дитячий парк і чомусь чекаємо, не заходимо. Чому?

Аж ось чому! Назустріч рухається якась хвойда у такому «довгому» платтячку, що ледь-ледь прикриває спіднє. Бридкий бірюзовий колір, ще й досі не переношу його. У неї довге розпущене волосся і звали її, здається, Оля, хоч зараз і не впевнена в тому.

Тоді ще в дитячому парку було кафе і ти, не розумію нащо, трирічній дитині замовив десерт з чимось алкогольним. Майже двадцять років пройшло, а я ще й досі пам’ятаю де стояв той столик і хто де сидів.


(5 років)

Пам’ятаю, як подарував мені дитячий ляльковий візочок. Він був дійсно класний, тож, дякую!


(5 років)

Пам’ятаю, як їхали ввечері з якогось свята. Як же мені хотілося сісти на передньому сидінні, та його зайняла якась лярва.


(9 років)

Пам’ятаю як сидів на похороні дідуся. Ти навіть не привітався зі мною! Тупо сидів на дивані, розшарепивши ноги. Не підійшов, не заговорив, ніби відрізав мене. Тільки не треба тут казати про те, що місце і подія була недоречною, адже і після того ти не підійшов і не подзвонив до мене ні разу!



Ти ніколи не був зі мною, коли був мені так потрібен. Всі свої проблеми я вирішувала сама. Особливо важко було, коли ображали, а заступитися було нікому, та хіба це тебе хвилює? Я нікого у своєму житті не назвала татом і взагалі, це слово мені дике. І тебе не назву. Ніколи. Бо не заслужив.


Знайшла тебе у соцмережі. Двоє синів, нова дружина – щаслива родина. Комент під фото:

- Скільки у тебе тепер діток?

І відповідь:

- Старшенькому 14, молодшенькому – рік.

Викреслив мене зі свого життя? – Нехай і так. Таж і я тобі скажу дещо:


Навіть не надійся на те, що коли-небудь будеш на моєму весіллі. А ще я зроблю все можливе, щоб ти ніколи не потримав на руках своїх майбутніх онуків. Вони не знатимуть хто ти.


Хто ти для мене? – Містер Ніхто.


А ще радій, що не приклеїла тут твоє фото, бо раптом би твої друзі дізналися б, що твоїй старшенькій влітку 23 сповниться.


Прощай, Містер Ніхто!

Черкаси 22 березня 2016
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
03.06.2014 Проза / Новела
Мій найкращий!
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
Мініатюра Про минуле
28.09.2016 © Анна Ольтенберг
Наодинці
22.03.2016
Містер Ніхто. Частина мого ДНК
26.02.2016 © Каріна Зарічанська
Ех, зимо...
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 128  Коментарів: 4
Тематика: Проза, Мініатюра
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 12.04.2016 14:45  Ліна для © ... 

Сильно . Після прочитаного дуже довго думала , зачіпає за саме серце . Ви дуже сильна людина і бажаю вам залишатись і надалі такою . 

Мене настільки зацепила ваша історія , що певній тематичній зустрічі в аматорському театрі я зацепила саме це питання про батьківство . Дуже дякую вам , тому що багато людей завдяки вашій відкритості можуть замислитись , змінити свою думку або щось зрозуміти.

Дякую , і всього вам хорошого :)

 24.03.2016 01:26  © ... для Панін Олександр Миколайович 

Скоріше не мрія, а думка, яка схована під таким товстелезним шаром образи і злоби, що ніколи навіть у мрію не перетвориться.

Щиро дякую за Ваш коментар!) 

 23.03.2016 15:50  Каранда Галина для © ... 

крик душі... зачіпає за душу. 

 23.03.2016 02:58  Панін Олександр Мико... для © ... 

Але як стукає
десь у підсвідомості,
загнана-скручена
мрія,
що якось
станеться диво
і прийде хвилина
потаємного,
жаданого
примирення-прощення!? 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +8
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2011 © Закохана
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
20.03.2015 © Вікторія Легль
18.09.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди