23.03.2016 19:46
для всіх
176
    
  5 | 5  
 © Тарас Процайло

Напівпритомний світ моїх бажань

Напівпритомний світ моїх бажань

Розтане в льоді холоду весни.

І зранку знову всі забуду сни, 

Які, немов без меж прозора грань, 

Розбита в хвилях серця коливань, 

Помруть в раю від сміху сатани...


Абсурд в душі прорізує печаль, 

Що ріже тло солоністю журби...

І десь ржавіє в отворі труби

Моє кохання – виткана вуаль...

Воно здійметься з вітром і у даль

Чкурне, де б’ються хижі яструби.


Але колись гармонія в мені

Поверне свої вічні володіння, 

І сон мине, проріжеться прозріння, 

І буде чутно звук у далині...

Ті ноти, що лунали як сумні, 

Приглушить щастя вічне гомоніння...



23.03.2016

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.03.2016 12:10  Ольга Шнуренко => © 

Оцінку цьому твору я поставила ще раніше. але відгук не писала, бо була в мінорі)))

Динамічна сповідь, з легким відтінком смутку, але як добре, що вірш закінчується так позитивно!

Окремий акцент зроблю на тому, що високо ціную образність у творах!!!

В мене звичайно є деякі запитаннячка, але...

 24.03.2016 10:23  Тетяна Белімова => © 

Вибаглива форма, яка не кожному дається! Гарний твір!

 23.03.2016 21:05  Каранда Галина => © 

майстерно! дуже сподобався вірш!