26.03.2016 19:00
для всіх
128
    
  2 | 2  
 © Тетяна Чорновіл

Час шепоту зір

Час шепоту зір

з рубрики / циклу «ПОЕТИКА РОМАНА ВЕЛИЧКА»

Дякуючи за натхнення
картині Романа Величка «Солнечные часы»

Там, де зорі шепотом зайшлись

Ніч крізь неозорі сита Часу

Сіє сни. Їх відблиски відразу

Тануть у туманності Колись.


Не світай на хвилі цього сну, 

Я з тобою в шепоті розтану.

Серце стиш, бо всю жагу туманну

За межею Часу не збагну.


Хай з імли небесної вгорі

Мить за миттю ніч стікає лунко

Трепетним чуттям твого цілунку

В палахкому відблиску зорі.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.03.2016 09:15  Георгій Грищенко => © 

Чудовий вірш. Дякую за задоволення.

 27.03.2016 02:15  Серго Сокольник => © 

О... А ніч стікає хай повільно... Крапля за краплею, мов у клепсидрі вода... Дякую...)

 26.03.2016 19:18  Дністран Оксана => © 

Цікаві образи.